За «туманом» нічого не видно? Бігом до окуліста!

Підступність глаукоми полягає в тому, що це захворювання очей починається практично безсимптомно. Повернути ж зір, якщо людина осліпла внаслідок глаукоми, неможливо — не допоможуть ні краплі, ні хірургічне втручання. Про це лікарі–офтальмологи говорили на прес–конференції, присвяченій Всесвітньому тижню боротьби з глаукомою.

«Сьогоднішню зустріч ми проводимо у хірургічному госпіталі. Чому? А тому, що в нашій державі основним методом лікування глаукоми залишається хірургічний, — пояснює головний лікар Київської міської офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» Сергій Риков. — У всьому світі, у всіх розвинутих країнах глаукому лікують переважно терапевтично, закапуванням крапель. Адже там глаукому зазвичай виявляють вчасно, на ранніх стадіях, і можуть у більшості випадків обійтися без операції. В Україні ж, на жаль, це захворювання виявляють пізно, тому й операції потрібні частіше».

За словами фахівця, Всесвітня організація охорони здоров’я оприлюднила вражаючі дані: кожен другий хворий на глаукому у розвинених країнах та 90 відсотків хворих у країнах, що розвиваються, не підозрюють про те, що мають таку проблему, не лікуються вчасно та не звертаються до офтальмологів. Така ситуація призводить до того, що велика кількість людей сліпне, тоді як їхній зір можна було зберегти доволі простими методами.

«Узагалі захворіти на глаукому може будь–хто, — каже доцент кафедри офтальмології Національного медичного університету імені Богомольця, кандидат меднаук Оксана Вітовська. — Але є фактори, які підвищують цей ризик. Це насамперед вік — понад 40 років. По–друге — спадковість. Якщо в родині хтось уже хворіє на глаукому, то ймовірність появи цього захворювання збільшується в 9–10 разів. До групи ризику входять також люди з короткозорістю, ті, хто переніс хірургічне втручання на оці, травму ока, пацієнти, які тривалий час приймають кортикостероїди для лікування певної патології, хворі на цукровий діабет чи іншу судинну патологію, гіпертоніки тощо.

Якщо, дивлячись на світло, ви бачите райдужні кола — це може бути симптомом глаукоми. Також терміново слід звернутися до офтальмолога, якщо ви помітили такі ознаки: «мушки» перед очима, відчуття напруження, тиску в оці. Затуманення зору, коли людина вранці встає — очі затуманені, а потім «розходилася» — і добре бачить. Якщо не можете підібрати окуляри — до одного лікаря прийшли й наче підібрали, місяць походили нормально, а потім окуляри вже не підходять, і доводиться знову звертатися до офтальмолога».

Спеціалісти наголошують, що пацієнт, якому встановили діагноз «глаукома», має точно виконувати всі рекомендації окуліста, у встановлені терміни приходити на контрольні огляди і в жодному разі не «пропадати» надовго та не займатися «самодіяльністю» в лікуванні.

«Глаукома — це хронічне пожиттєве захворювання, його не можна вилікувати одним махом, — пояснює Оксана Вітовська. — І дуже багато в терапії залежить від поведінки самого пацієнта. Якщо в хворого не буде доброї волі виконувати всі рекомендації, то результат буде поганим. На жаль, досвід свідчить, що від 50 до 70 відсотків пацієнтів, яким діагностували глаукому, не дотримуються режиму лікування та невчасно приходять до лікаря для контролю зорових функцій. Як результат — люди втрачають зір. У моїй практиці були такі приклади — діагностували пацієнту глаукому, прописали краплі, нормалізували внутрішньоочний тиск. Наступний огляд призначили через три місяці. Але через якісь причини він у призначений час до нас прийти не може. У кращому разі — йде в поліклініку й міряє тиск. Йому кажуть, що тиск нормальний, і людина заспокоюється, вирішує, що капати краплі більше не треба. Приходить до нас через рік. А ми вже бачимо, що зорові функції в кращому випадку на 50 відсотків втрачені, а в гіршому — практично настала сліпота...»

ДОВІДКА «УМ»

Глаукома — загальна назва групи захворювань ока, які призводять до атрофії зорового нерва і сліпоти внаслідок підвищення внутрішньоочного тиску. При глаукомі в оці погіршується нормальна циркуляція рідини, зростає навантаження на зоровий нерв та інші структури ока, порушується кровопостачання. У результаті сигнали не надходять у кору головного мозку й зір погіршується аж до повної його втрати. Зазвичай глаукома розвивається після 40 років, проте може бути також вродженою, юнацькою або наслідковою (розвивається в результаті іншого очного або загального захворювання).