Де гроші дітей війни?

Адвокат iз Хмельницького Володимир Волосюк, який став відомим завдяки своєму позову до Президента Януковича щодо заперечення Голодомору 1932—1933 рр. як геноциду, знову позивається до керівництва держави. Як повідомив «УМ» сам пан Волосюк, він подав позовну заяву до Печерського райсуду столиці ще наприкінці лютого. Відповідачами правник бачить не лише Віктора Януковича, а й урядовців — Прем’єр­міністра Миколу Азарова, віцепрем’єра з соціальних питань Сергія Тігіпка та міністра фінансів Федора Ярошенка. Адже в позові адвоката йдеться про соціальну незахищеність дітей війни, до яких себе відносить і Володимир Волосюк. Копію позовної заяви 71річний правник надав у розпорядження «УМ».

Ідеться про те, що, згідно зi ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ухваленого 18 листопада 2004 року, держава зобов’язалася ще з 1 січня 2006 року виплачувати дітям війни, соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

«До цього часу відповідачі (йдеться про Президента та урядовців), від яких залежить виконання цього закону, не надали цієї допомоги ні мені, ні більш як шести мільйонам дітей війни, з пенсією в 700—1000 гривень, які перебувають за межею бідності, — обурюється Володимир Мелетійович. І додає, що керівництво держави навпаки, щороку приймаючи бюджет, призупиняло дію вищезгаданої статті 6 i навіть зменшувало соціальну допомогу дітям війни на 20%. Тоді ж ці дії влади рішеннями Конституційного Суду було визнано незаконними. Утім соціальну допомогу не виплачують дітям війни і досі.

«У своїй передвиборчій кампанії відповідач Янукович В. Ф. запевнив народ України, що в разі його обрання Президентом влада дотримуватиметься законів, прав людини. Про це заявляли і відповідачі Тігіпко С. Л. та Азаров М. Я. Пенсіонери — діти війни — повірили в це, і більшість iз них проголосувала за Януковича з надією, що нарешті їм виплатять передбачену законом допомогу. Та як тільки відповідачі добралися до влади, то забули про те, що обіцяли народу дотримуватися законів України. Так і не було видано цю допомогу ні мені, ні мільйонам дітей війни, — йдеться у позовній заяві пана Волосюка. — Тобто відповідачі кинули напризволяще, на вимирання мене і мільйони цих старих, немічних і хворих людей, які перенесли всі тяготи війни, примусили мене і мільйони дітей війни в холод, мороз звертатися до суду. Багато з них повмирали, так і не дочекавшись від відповідачів цієї соціальної допомоги».

На думку позивача, тим самим відповідачі вчинили наругу над честю та гідністю мільйонів пенсіонерів — дітей війни. Волосюк вважає, що народ обманює керівництво держави, повідомляючи через ЗМІ про нестачу коштів у держбюджеті. Мовляв, у власних забаганках і витратах на утримання можновладці собі не відмовляють.

У своїй позовній заяві Володимир Волосюк просить Феміду зобов’язати відповідачів — Президента та керівників уряду — «вибачитися публічно через телебачення, ЗМІ» перед ним і мільйонами дітей війни та «зобов’язати їх спростувати заяви про відсутність дер­жавних коштів на виплату соціальної допомоги пенсіонерам — дітям війни». Позивач також просить суд зобов’язати відповідачів дотриматися ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» і почати виплати соціальної допомоги, передбаченої цим законом. На думку правника, державі не варто доводити мільйони людей — дітей війни — до того щоб, за його прикладом судитися з владою, яка по суті їх обікрала. Бо тоді владі буде непереливки.

Дата розгляду позову Волосюка Печерським райсудом столиці наразі невідома.