Я українка (хоч батько був бiлорусом), усе життя живу в Запорiзькiй областi, бачу, як усюди нехтують мовою, традицiями, культурою.
Щоб стати у нас мером, «регiонал» на лiтаку над мiстом тягав плакат зi своїм прiзвищем, а коли пiдраховували голоси, то десь днiв п’ять нiяк не могли «заладити», щоб вiн таки був переможцем.
Зробили! Ну то й що?
Тепер тихо. Заводи не пiдняти — розграбували (тiльки на одному працювало бiльш як 10 тисяч). Людям нiде працювати, молодь роз’їхалася, залишилися самi пенсiонери та матерi з дiтьми. Села вже мертвi, майже так само нiби доживає вiку й мiстечко. Шкода дiтей, онукiв.
Лiдiя ВИДИШ
м. Токмак,
Запорiзька область