Дотримання посту в усі часи вважалося подвигом. Інша річ, що подвижників у попередні століття було більше, ніж зараз. Нині ж, за статистикою, лише кожен десятий українець, що задекларував себе як віруючий християнин, дотримується цього церковного припису. Можливо, важко втриматися від смачних обідів у час, коли в супермаркетах стільки смачненького? Утім 99 відсотків постової праці припадає на голову, а не на шлунок, — переконані християни, які щороку практикують постове стримання. Це не знесилення себе «дієтою», а практика пробудження внутрішніх, духовних сил.
Найосновніше завдання під час сорокаденного посту — не кривити душею, не казати неправди. Святий Іоан Златоуст вчив, що помиляється той, хто вважає піст лише помірністю в їжі, бо справжній піст — це віддалення від зла, наклепництва, брехні та клятвопорушень. У час Великого посту священики радять висповідатися і причаститися. Людина, яка постує, не може за сорок днів подолати усі свої пристрасті й гріхи. Утім може взяти на себе конкретне зобов’язання. Приміром: менше або взагалі не палити, не пиячити, не їсти шоколаду, не обмовляти «неприємну» людину, на яку постійно хочеться поскаржитися іншим. У цей час бажано не скупитися на милостиню, допомагати близьким і незнайомим, які потребують підтримки.
Найбільш суворими щодо раціону є перша й остання седмиця Великого посту. Кожень день першого тижня посту має свою назву і йому притаманні певні традиції й обряди. За традицією, у піст споживають різні каші, борщі й круп’яні юшки, страви з риби, грибів та овочів, квашені огірки й капусту, хрін. На 40 днів (7 тижнів) люди вилучають зі свого харчування всі м’ясні й молочні страви. Від харчових обмежень звільняються тяжко хворі, вагітні, подорожні. Такі люди пильніше дотримуються духовних вимог.