Бог усім голова

Жанр стрічки визначений як романтичний трилер, тобто у ньому закладено й конфлікт для утримання уваги, й лав сторі — для розслаблення. Але щоб із такого вдалого жанрового тандему вийшла хороша робота, треба серйозну команду. Як відомо, режисер Джордж Нолфі на екшенах уже собаку з’їв: пригадаймо «12 друзів Оушена» та «Ультиматум Борна». А про актора, який виконує головну роль, можна просто сказати — Метт Деймон. Режисер та оскароносний артист («Розумник Уїлл Хантінг») зустрілися під час роботи над «Друзями Оушена» — саме тоді в голові Нолфі зароджувалася ідея зйомок фільму, котрий нам сьогодні презентують. «Міняючи реальність» (в оригіналі The Adjustment Bureau — «Бюро коректур»), отже, має в основі ідею «Матриці» — про давно запрограмовану реальність — й вічну історію про Ромео та Джульєтту, тільки в даному випадку з оптимістичним фіналом. Девід Норіс (Метт Деймон) — успішний молодий політик, який проходить у сенат і має шанси стати президентом США. Одного дня він зустрічає симпатичну дівчину Еліз (Емілі Блант) й закохується в неї з першого погляду. Проте їх увесь час розлучає низка випадковостей, що не може не роздратувати амбітного молодика, й він починає полювання на дівчину, повіривши, що вона є його ідеальною жінкою. Водночас він дізнається, що є люди, які контролюють, щоб усе йшло за планом, так зване Бюро коректур, а плани створює сам Він. Відхилитися від плану означає змінити реальність, а пристрасть Девіда до Еліз якраз і є відхиленням. У роботі Бюро коректур відразу відчуваємо ангельську присутність, а Він — це, звісно ж, Бог. Тут, між іншим, назрівають не зовсім доречні, але нав’язливі теологічні роздуми. З цієї любовної історії виходить, що Бог — авторитарний лідер, якому сліпо підкорюється армія помічників. Можна припустити, що один з його радників — батько психоаналізу Зигмунд Фройд. Адже, як доводить один з ангелів, нереалізовані почуття Девіда до дівчини сублімуються у блискучу політичну кар’єру, невисловлена ж любов Еліз спонукає її дійти до вершин балетного мистецтва.

Гм, а як же у такому випадку бути з правом вибору, дарованим нам Богом? Для цього в Його плані передбачена роль для одного неслухняного ангела, який спонукає чоловіка до дій. Так і маємо happy end: Ромео і Джульєтта будуть жити довго й помруть в один день, Бог насправді — це добро, а наша доля — у наших руках. Останнє доводить і Метт Деймон, який з не надто примітного образу Девіда зліпив симпатичного хлопця, й ми вже готові йому повірити й навіть закохатися. Емілі ж Блант відвели дещо другорядну роль жінки, яка має відтіняти всі доблесні риси чоловіка: його рішучість, відвагу і навіть героїзм. Вона така ж чудова, як види Нью–Йорка.