Поїхати до далекого Владивостока міністрові оборони України Михайлові Єжелю було вдвічі приємно. По–перше, Росія для теперішнього керівництва країни й армії — орієнтир у всьому. По–друге, свою військову кар’єру пан Єжель зробив саме на Тихоокеанському флоті, подейкують, міністр у тісному колі й досі ностальгійно згадує часи, коли він «на повному ходу «паркував» у Владику БПК (великий протичовновий корабель. — Авт.)». Господарем виступив міністр оборони Росії Анатолій Сердюков, попри свою гостинність, росіяни твердо задекларували, чого хочуть: переозброєння Чорноморського флоту в Севастополі, недобудований крейсер «Україна», спільного використання тренажерного комплексу палубної авіації НИТКА, бажано якнайдешевше, а краще — безкоштовно.
Із «Варяг» до «України»
Міністри побували на ракетному крейсері «Варяг», братові–близнюку «України». Михайло Єжель зазначив, що як у моряка в нього не підійметься рука на ракетний крейсер «Україна», який готовий уже на 95%. Нагадаємо, лінія чинної української влади — продати крейсер росіянам. «Я думаю, що Анатолій Едуардович (Сердюков. — Авт.) хоче мати ще один такий корабель у складі ВМФ РФ», — запропонував Єжель. «Так, задарма», — негайно зреагував Сердюков. У жарті російського міністра — лише незначна частка жарту, свої гроші Москва вкладає в побудову французьких крейсерів–вертольотоносців «Містраль», а щодо крейсера «Україна» чекає від Києва «прийнятних пропозицій».
Окрім крейсера, росіяни наполегливо добиваються зеленого світла на переозброєння, а де–факто модернізацію ЧФ РФ. Михайло Єжель вкотре підкреслив, що проблем з переозброєнням російських сил у Севастополі немає, бо це обумовлено в угоді від 1996 року про умови базування ЧФ на українській території. «Ми діємо в рамках цього договору, все інше — це предмет переговорів», — сказав український міністр. Та проблема, очевидно, таки є, і чинні українські закони суперечать російській чорноморській ідилії, тому міністри повідомили, що Україна й Росія підпишуть нову угоду про переозброєння ЧФ, деталі якої зараз обговорюють.
«Каліна» як орієнтир
Окрім крейсера «Варяг», міністри відвідали Тихоокеанський військово–морський інститут імені Макарова та житловий мікрорайон «Снігова Падь». Від останнього Михайло Єжель залишився у захваті. «Те, що я побачив, з точки зору вирішення соціальних питань, — це вражає», — сказав він. Український міністр оборони обіцяв поділитися цими враженнями з Президентом Віктором Януковичем. «Я впевнений, що він зробить усе можливе, щоб піти цим (російським. — Авт.) шляхом», — переконаний пан Єжель. «Я не хочу говорити, що ми реалізували всі ті завдання, які ставили. Для цього, звичайно, буде потрібен досить тривалий період. Проте нам уже є що показати сьогодні», — «скромно» похвалився Анатолій Сердюков.
Тим часом експерти вважають, що «російський шлях» приведе українське військо лише до «російських злиднів». Голова виконкому партії «Наша Україна» й колишній гендиректор держкомпанії «Укрспецекспорт» Сергій Бондарчук порадив Михайлові Єжелю переймати краще досвід європейських військових. «Наміри Михайла Єжеля впроваджувати російський досвід проходження служби і вирішення соціальних проблем військовослужбовців говорять про одне: для наших військових закривають будь–які перспективи змін на краще, а про нормальні умови навіть не думають», — заявив пан Бондарчук. Заяви українського міністра оборони створюють враження про повне незнання ним ані реальної ситуації і депресивних проблем у російській армії, ані передового європейського досвіду, ані потреб нашого війська, вважає експерт.
«Не варто йти слідом за російською армією, яка ставить перед собою дуже відмінні від наших і дуже суперечливі для себе завдання, — переконаний пан Бондарчук. — Я знаю одне: у військовій реформі і соціальних стандартах не можна орієнтуватися на «Ладу–Каліну». Треба поважати наших військових, які критично мислять і оцінюють ситуацію за здоровим глуздом. Треба орієнтуватись на досвід і підходи, які реалізовані в європейських арміях. Треба рухатися не назад, а вперед». Як вважає Сергій Бондарчук, будь–які заяви влади про покращання соціальних умов військовослужбовців та перехід до професійної армії за теперішнього рівня фінансування є беззмістовними. Адже навіть за офіційними даними Міноборони, на розвиток української армії в 2011 році було виділено лише половину від мінімально необхідної суми. Бо хоч бюджет Міноборони України за минулий рік зріс на 16,7%, але це формальне зростання «з’їла» інфляція, а фактичне фінансування Збройних сил за президентства Віктора Януковича є меншим у порівнянні з часами президентства Віктора
Ющенка.