Гоша Куценко та Крістіна Орбакайте у фільмi «Кохання–зітхання–3». (Фото надане компанією «Геміні».)
Учора в український прокат вийшла фінальна частина трилогії «Кохання–зітхання». Цього разу тілесне перевтілення родини Голубєвих, добре відомої нашим глядачам, відбувалося за схемою: мама (Лія Ахеджакова) — донька (Крістіна Орбакайте), батько (Володимир Меньшов) — син (Гоша Куценко). Мистецьким об’єктом, за яким протягом фільму ганялася ця компанія, цього разу стала скринька з яйцями Фаберже, в яку, як з’ясувалося у фіналі, Петро Ілліч Чайковський заховав партитуру свого «Чижика–пижика».
Доводиться визнати, що остання частина за інтригою, емоційністю, змістовністю і претензіями на філософію родинних цінностей значно поступається двом попереднім. І навіть повалення сумновідомого пам’ятника Петру авторства Церетелі у фіналі не рятує картину від резюме: подивитися цей фільм удруге бажання не виникає...
Хоча продюсер картини Олександр Котелевський зауважив, що ніша сімейного кіно у російському, а в українському й поготів, кінематографі порожня, тож такі картини мають іти «на ура!». «Сімейне кіно — це таке кіно, коли батьки приходять до кінотеатру зі своїми дітьми, і їм не доводиться затуляти дітлашні вуха і очі», — так елементарно розтлумачив жанр, у якому знято «Кохання–зітхання — 3», продюсер. І відразу ж наразився на внутрішній протест багатьох кіноманів, які прийшли на сеанс разом зі своїми нащадками. Оскільки в деяких епізодах, скажімо, коли герой Гоші Куценка зазирає собі в труси, треба або затуляти їм очі, або ж пояснювати пікантність ситуації... Зробити вигляд, що нічого не відбувається, не вийде — діти зараз дуже допитливі...
Представляючи картину, Гоша Куценко розповів чимало цікавого про зйомки «Кохання–зітхання — 3». Так, Володимир Меньшов, який під час роботи над фільмом відзначив 70–річчя, на майданчику сам виконував усі трюки. А Гоша, до речі, міг породичатися з оскароносним метром радянського кіно не лише у фільмі, а й у житті — Куценко вчився разом iз донькою Меньшова, Юлією, на одному курсі й навіть намагався до неї залицятися... Після «Кохання–зітхання — 3» актор планує сам зняти фільм, уже працює над сценарієм.
На прохання журналістів почитати щось з української класики уродженець Запоріжжя Куценко відповів не відразу. Чомусь почав з Агнії Барто, але потім із задоволенням, але не без акценту продекламував Кобзаревий «Заповіт».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
