Як є теляча — значить, є й свиняча,
Мова слонiв, ворон i павукiв.
За логiкою, мова є котяча,
Мова орлiв, гiєн i баранiв.
І в тарганiв є мова особлива,
У черв’ячка, що в яблуцi сидить,
У крокодила є, у лева, чия грива
Хазяїном над прайдом майорить.
Гидкi мiкроби, вiрус i мiй песик
Із дня творiння мають свiй «язик».
Тiльки iнспектор, як i мер Одеси,
До української, як каже вiн, не звик.
Не звик вiн, бачте, нею спiлкуватись
І каже: «Не люблю я! Не просiть!».
Менi вас жаль, iнспекторе. Сховавшись
У хатку равлика, гукаєте: «Я — мiць!».
Сховайтеся. Не вчiть. Земля пробачить.
Ще й не таких пробачив наш Тарас.
А горде серце України не заплаче,
Лише за дурiсть пожалiє вас.
Тамара ВАКУЛОВСЬКА
Комарiвцi, Барський район, Вiнницька область