Котрий день не йде з голови: чого бiдний — бо дурний, чого дурний — бо бiдний... Чого наш Львiв (колись П’ємонт?) останнi роки перед людьми постає в подiбному свiтлi? Завжди знаходиться хтось, хто спробує пiдштовхнути до одного або до другого.
Нещодавно троє чоловiкiв (кажуть, це критики вiд лiтератури) в кафе «Кабiнет» спробували оприлюднити свою точку зору на творчiсть п. Лiни Костенко (читай, спробували облити брудом, не знали бiдачки, що самоцвiт — вiн i в болотi самоцвiт). У результатi образили Жiнку–Поетесу. Хлопцi, ви не вартi воду пити з її черевика!
Закралася думка. Влада не посмiла не впустити Поета до Львова, натомiсть знайшла «компашку», яка в iнший спосiб перекрила п. Лiнi дорогу до шанувальникiв. Що стосується керiвникiв–комерсантiв iз нашого драмтеатру iм. М. Заньковецької (їй, напевно, на тому свiтi теж прикро), варто було б спочатку спитати згоди в Поета — вхiд на зустрiч платний чи нi? Я їх якось розумiю — бюджетне фiнансування мiзерне, часи непевнi, глядачiв тому не дуже..., земляк–мiнiстр не зумiв допомогти, бо дуже коротко займав високу посаду... Вирiшили взятися за виправлення ситуацiї самi, а вийшло, як завжди. Дуже прикро, що через «благi намiри» своїх галицьких директорiв–режисерiв–критикiв (роботяг вiд культури?) львiв’яни змушенi викреслити зi свого календаря два святковi вихiднi днi — днi зустрiчей iз Поетесою.
Але залишмо хамство i глупство — це дiагноз, який наразi не лiкують. Та ж є в нас достойнi люди в лiтературi, мистецтвi, науцi. Зрештою є мер мiста. Невже не знайдеться кiлька чоловiкiв, якi б не по телефону, а особисто попросили вибачення у п. Лiни, мовляв, не гнiвайтеся за той кукiль, росте, як дурне i поливати не треба... До Києва в нас час недалеко, може, знайдеться якась «Руська трiйця», котра зможе переконати Поетесу, що МИ — не вони, що МИ любимо, шануємо i чекаємо її.
Чекаємо на ЧУДО, панi Лiно.
Зеновiй ТИС
Львiв