На Донбасі лише на словах борються з корупцією, на ділі ж — роблять усе можливе, щоб «сміття з хати не виносили». Ілюстрацією до цієї тези став випадок iз журналісткою Оленою Довженко, що донедавна працювала кореспондентом газети «Жизнь», яку фінансують Донецька облрада та облдержадміністрація. Керівництво газети під тиском високопосадовців ОДА змусило дівчину піти з редакції одразу після публікації статті «У дитбудинку вмирають iз голоду». У ній, зокрема, йшлося про жахливі зловживання в Торезькому інтернаті для дітей–інвалідів. Про намагання донецьких властей приховати проблему свідчить і те, що вже наступного дня після публікації статтю зняли з офіційного сайту видання.
«Наївно вважати, що я як журналістка сама опублікувала статтю в газеті, — каже «УМ» Олена. — Матеріал дивилися редактори, у четвер стаття, погоджена й вичитана, вийшла, а в п’ятницю зранку почалися дзвінки. Секретар газети Ольга Ляшенко, заступник головного редактора Жанна Лавриненко та головний редактор Дмитро Шишкін влаштували гоніння. Як з’ясувалося опісля, «губернатор» Анатолій Близнюк, прочитавши статтю, викликав до себе головного редактора...»
Виклик «на килим» підтвердив на прес–конференції й сам Близнюк: «Коли головний редактор «Жизні» надрукував скандал, я його запросив. Ну, правда, я йому сказав так, що, по–моєму, у нього й досі руки трясуться. І нехай трясуться!»
«Секретар газети, а потім і заступник головного редактора дорікали мені, що «створила їм проблеми», — розповідає опальна журналістка. — Я була в лікарні, а вони вимагали все кинути й негайно прибути в редакцію. Пізніше Олена Борисівна Петряєва (заступник «губернатора» з питань охорони здоров’я та соціальної сфери Донецької облдержадміністрації. — Авт.) розпорядилася провести щодо мене службове розслідування й звинуватила у непрофесіоналізмі. Однак я з цим не погоджуюсь. Вважаю, що чесно й неупереджено намагалася з’ясувати проблему. Власне, у статті моїх особистих рефлексій не було, а лише коментарі та пояснення компетентних людей».
Заява про некомпетентність Олени Довженко викликала подив у колег–журналістів, які добре її знають. Зокрема, відома на Донеччині журналістка й викладач Донецького національного університету Ірина Черніченко зазначила у коментарі «УМ», що Олена була однією з найкращих студенток не лише тому, що закінчила ВНЗ iз відзнакою, а й тому, що вчилася професії зосереджено й відповідально. «Олена добре знає, що таке об’єктивність, і я не можу повірити, що вона порушила стандарти. Це доволі зважена людина», — переконана пані Ірина.
У п’ятницю Олена Петряєва та головний редактор Дмитро Шишкін відвідали дитячий будинок у Торезі, який керівник американської доброчинної організації Тереза Філлмон назвала найгіршим дитбудинком, що вона бачила в Україні. А у вівторок «Жизнь» опублікувала статтю, що життя в ньому вже прекрасне. Однак колеги–журналісти стверджують, що все–таки в будинку умови жахливі, а наспіх постелені килими лише підсилюють ефект «потьомкінського села».
Нагадаємо, британська правозахисниця Тереза Філлмон після відвідання цього інтернату в Торезі в газеті The Sunday Times жорстко розкритикувала умови утримання тамтешніх вихованців, зокрема стверджуючи, що діти тут буквально «вмирають iз голоду». «Я бачила, як у Торезі годують дітей. Вони затрачають секунд тридцять, щоб засунути дитині в рот якусь рідину; рідина виливається із рота, а вони переключаються на іншу дитину», — писала Філлмон. У відповідь на це, донецька влада організувала для місцевих журналістів прес–тур по інтернатах Донеччини, щоб представники ЗМІ змогли наочно оцінити якість перебування у них вихованців. У результаті прес–туру й народилася стаття Олени Довженко, опублікована в газеті «Жизнь».
Щодо своєї долі, то Олена Довженко під шаленим психологічним тиском змушена була піти. «Навіть не довелося писати заяву про звільнення, адже працювала за трудовою угодою. Зі мною просто не продовжили контракт», — повідомила журналістка. Наразі правозахисний центр «Поступ» звернувся до прокуратури Донецької області з вимогою перевірити інформацію, наведену авторкою у статті та умови її звільнення і вжити необхідних заходів реагування.