«Аллочку вбив співмешканець її мами»

Із приводу розкриття цього резонансного злочину позавчора в Головному управлінні МВС України в Дніпропетровській області було спеціально скликано прес–конференцію. На ній журналісти почули те, що донедавна принаймні викликало сумніви. Гучне вбивство восьмирічної вихованки Дніпродзержинського навчально–реабілітаційного центру (школи–інтернату для дітей iз порушеннями розвитку) Алли Гулої здійснив співмешканець її мами — 48–річний громадянин Російської Федерації, уродженець Дагестану.

Мати за смерть доньки теж відповість?

«Аллочку вбив співмешканець її мами», — каже начальник кримінальної міліції Валерій Мазан. За його словами, у злочині зізнався і сам чоловік, і це також підтвердили численні молекулярно–генетичні експертизи.

Ще одна вражаюча новина — порушено кримінальну справу і проти мами загиблої дитини за частиною першою статті 396 Кримінального кодексу України («Приховування злочину»). Як запевнив Валерій Мазан, про те, що жінка знала про вбивство, правоохоронці мають незаперечні докази. Окрім цього, вирішують питання про порушення ще однієї кримінальної справи — за статтею 166 КК, що передбачає притягнення до відповідальності за злісне невиконання обов’язків щодо догляду за дитиною.

У самому інтернаті з цього приводу дуже дивуються, адже мама регулярно забирала доньку на вихідні, що робить не кожна родина. Дівчинка була завжди охайно вдягнена і свою маму вона просто обожнювала. Як пригадує директор навчально–реабілітаційного центру Тетяна Шевель, Алла завжди вирізнялася білосніжними колготами і нарядними сукнями. А після відвідин домівки обов’язково приносила щось смачненьке і пригощала дітей. І взагалі Алла росла активною дитиною — брала участь у всіх інтернатських заходах.

28 січня дівчинка відчула себе зле. Медсестра виявила почервоніння горла й попередила про це маму. Оскільки це була п’ятниця, то вона забрала доньку додому. Коли ж у понеділок Алла в інтернаті не з’явилася, ні в кого не виникло сумнівів, що це сталося через хворобу. А потім і мама дівчинки зателефонувала виховательці та повідомила, що температура в доньки підвищилася до позначки 38,5, тому вона викликала лікаря.

Упродовж тижня Алла у школі–інтернаті так і не з’явилася. А коли не побачили дівчинку й наступного понеділка, співробітники навчального закладу вирішили пiти до своєї вихованки додому, щоб дізнатися про стан її здоров’я. Однак на дзвінок у двері ніхто не відповів. Сусідка повідомила, що дівчинка почувається краще, і вони пішли з мамою до поліклініки. Це згодом підтвердять і медики — 8 лютого Алла з мамою в них справді побувала.

Того ж дня дівчинки не стало. Як пояснювала спершу її мама, сталося ось що. Вона відправила доньку поповнити рахунок мобільного телефона, але Алла додому не повернулася. Інші свідки начебто стверджують, що в дівчинки не вистачило грошей і вона за ними повернулася додому. Як би там було, вже того ж вечора, 8 лютого, мама забила насполох — повідомила про зникнення доньки в міліцію. А вранці 10 лютого труп Аллочки — у платтячку, теплих колготах і блузці, чобітках на ногах — знайдуть у контейнері для сміття, що знаходився за квартал від будинку, де вона жила.

Скупі міліцейські зведення повідомлять, що дівчинку задушили шнуром чи тонким дротом. Трохи пізніше судмедексперти виявлять, що дитину перед смертю зґвалтували...

«Мене підводили до того, щоб я назвала ім’я вбивці»

Ще задовго до того, як Валерій Мазан офіційно повідомить про розкриття злочину, в головних підозрюваних опинився співмешканець Аллиної мами. Він в Україні перебував нелегально на якихось заробітках. Це вже само по собі було підозрілим. Проте сусіди цієї родини про співмешканця нічого поганого сказати не могли. Більше того, стверджували, що він завжди був привітним і з ремонтом квартири допомагав. У самої Аллиної мами, Вікторії, дівчинка була третьою дитиною. Старшій доньці — вже 19 років. І вона жила в одній квартирі, яка справді вражає своєю убогістю, разом iз мамою та дагестанським вітчимом, що поселився разом iз ними десь iз рік тому. Другу дитину жінка народила від іноземця, який через кілька років її залишив, забравши сина з собою. Аллочка з’явилася на світ від іншого чоловіка, що невдовзі після народження доньки помер.

Отож iз чоловіками жінці явно не щастило. Після того як загинула Алла, Вікторія зізнавалася, що її співмешканець iз донькою поводився досить жорстко — міг і накричати. Але жінка й думки не припускає, що він міг убити дитину.

— Упродовж доби вони мене пресували, морально вбивали так, що наступного ранку не пам’ятала, хто я така, — розповідала Вікторія журналістам до того, як правоохоронці повідомлять про розкриття злочину. — Слідчі добу водили мене з кабінету до кабінету, то добре розмовляли, то погано. Хто ляпасів надає, хто за волосся потягає, хто за горло візьме — ось так вони проводять дізнання. Мене всіляко підводили до того, щоб я назвала ім’я вбивці.

Далі жінка розповіла, що її співмешканця допитували впродовж трь­ох діб. І, за розповідями знайомих, побили так, що зі слідчого ізолятора прямісінько відвезли до травматологічного відділення місцевої лікарні (ніби через те, що він якусь залізяку проковтнув).

А місцеві мешканці відразу пригадали, як три роки тому на цій самій вулиці вбили восьмирічну Валю — трупик нещасної упакували у целофановий мішок і так само винесли на смітник. Проте вбивць не знайдено досi. Чи не тому, що в тій справі не знайшлося «підозрілого нелегала з Дагестану»?

А ТИМ ЧАСОМ...

Учора вранці з Дніпродзержинська надійшло нове трагічне повідомлення: у своїй квартирі на вулиці Димитрова знайдено труп 40–річної господарки. На тілі нещасної виявлено численні гематоми і забиття, колото–різані рани обличчя, шиї, черевної порожнини, ампутовану молочну залозу. Труп виявив співмешканець загиблої, який повернувся з нічної зміни.