Твердження Ганни Герман, що Путiн любить Україну, дуже здивувало й обурило мiльйони українцiв. Цiкаво, що тодi панi Ганя розумiє пiд словом «любов»? Україну «дуже любили» Петро I, Катерина II i Кривавий Микола з династiї Романових, Ленiн, Сталiн, Свердлов, Гiтлер, Антонеску, Гортi, Каганович, Єльцин i багато iнших, ласих до чужих земель.
Такою ж любов’ю до неї палають i нинi живучi Жириновський, Зюганов, Корнiлов, Затулiн, Гризлов, не кажучи вже про президента сусiдньої держави Медведєва. Адже Путiн i Медведєв iдуть до нас iз любов’ю разом з окупацiйним Чорноморським вiйськовим флотом, дiоксином, бомбами пiд офiсом «Нашої України» пiд час президентських виборiв у 2004 роцi, газовим шантажем та iншими «подарунками».
Якщо Путiн «любить» нас так, як чеченцiв, грузинiв, дагестанцiв та iнших «улюблених кавказцiв», то горе нам. В усiх нас ще у пам’ятi закарбованi кривавi картини з Другої (путiнської) чеченської вiйни, в якiй загинуло 200—300 тисяч чеченцiв, росiян, українцiв, iнгушiв, дагестанцiв i представникiв iнших етносiв. Приводом до вiйни з Ічкерiєю були вибухи кiлькох житлових будинкiв у Москвi, Волгодонську та iнших мiстах РФ, коли загинуло кiлькасот мирних мешканцiв. Кремлiвське керiвництво звинуватило в трагедiї чеченцiв. Значно пiзнiше, вже пiсля вiйни, прокуратура РФ назвала прiзвища кiлькох пiдозрюваних у скоєннi цих злочинiв — серед них не було жодного чеченця. Це типовi провокацiйнi методи кремлiвських правителiв.
Кожного разу, як увiмкнеш росiйськi телеканали, чуєш, що «унiчтожено 2,4,5,8 бандiтов» у Дагестанi, Ічкерiї, Інгушетiї, Кабардино–Балкарiї. Але якщо в тих пiдступно знищених борцiв за свободу кавказьких народiв є по кiлька синiв, якi зобов’язанi помститися за замордованих батькiв, то 300–лiтнiй вiйнi за «покорєнiє Кавказа» не видно кiнця. Як не видно кiнця i постiйному втручанню пiвнiчної сусiдки в українськi проблеми.
Імперськi сили РФ i їхня п’ята колона в Українi постiйно нав’язують нам думку, що колонiальнi загарбання, нищення, пограбування та асимiляцiя поневолених народiв є для останнiх благом, манною небесною, а боротьба нацiй за своє визволення з колонiального ярма є злочином проти самих себе, протизаконною дiяльнiстю.
Над проблемою «окончатєльного рєшенiя украiнского вопроса» у РФ працюють десятки аналiтичних центрiв, у яких задiяно тисячi висококласних спецiалiстiв, щороку витрачають мiльярди рублiв iз державної казни РФ. Адже в цiй країнi проживає, за рiзними оцiнками, вiд семи до 20 мiльйонiв українцiв i росiян українського походження (повнiстю обрусачених українцiв), i лише в цiй «братнiй» державi з кiлькох десяткiв країн, де iснує українська дiаспора, немає жодної державної української школи, ВНЗ, видавництва, газети чи журналу українською мовою, радiо– чи телеканалу. «Нєт надобностi». Чому тiльки в РФ її немає? Невже ж там зовсiм iншi живуть українцi, нiж в усьому свiтi?
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
