«Вільною людина стає лише тоді, коли вона суворо дотримується всіх заповідей Христа. Ми вільні творити добро, а зло — то вже залежність!» — так, здавалося б, парадоксально кардинал Любомир Гузар почав свою зустріч зі студентами Києво–Могилянської академії у Конгрегаційній залі Староакадемічного корпусу НаУКМА позавчора ввечері. Це був перший публічний захід архіпастира після його відходу від керівництва Українською греко–католицькою церквою.
«Я дуже б хотів провадити зустрічі з молоддю», — сказав блаженніший на прес–конференції 10 лютого. Оголосивши про зречення посади предстоятеля УГКЦ, 77–річний кардинал висловив намір продовжувати активну громадську діяльність. І вже за п’ять днів довів, що його слова не розходяться з ділом.
«Церква й університет — це дві інституції, які займаються формуванням зрілої особистості. Водночас це добрі платформи для дискусії щодо актуальних проблем сьогодення. Поради блаженнішого Любомира стануть у пригоді кожній молодій людині», — вважають у київському товаристві студентів–католиків «Обнова», яке виступило одним з організаторів зустрічі з архіпастирем.
«На перших сторінках Біблії ми знаходимо розповідь про Адама і Єву. Ця історія не є біографією перших людей на світі — вона про кожного з нас. Що хотіли сказати цим автори чи автор Біблії? Кожен із нас походить від Бога. Створивши нас, Бог надав нам дар свободи, дар розуміння, дар вільного вибору. І саме тому ми маємо прожити життя вільними», — так у своєму «фірмовому» невимушеному стилі напучував молодь кардинал Гузар. Але отримавши такий щедрий дар, людство почало зневірюватися. Людина не захотіла служити Богові. Людина сама захотіла стати Богом. До чого це призвело, та й зараз призводить, ми знаємо, зазначив блаженніший. «Людина вільна робити тільки добро, бо ненависть, брехня, заздрість є неволею. Єдиний, хто дійсно цінує нашу свободу, — це Бог. Тільки Він дарує нам її, тільки Він може пробачити нам гріхи, пробачити невиконання заповідей. А все це тому, що Він цінує свободу творіння Свого», — ось консистенція промови екс–глави УККЦ у «Могилянці».
Данило ФІЛОНЕНКО