Життя сім’ї Рудників останній десяток років перетворилося на каторгу. Мати з донькою, що мешкають у Шевченківському районі столиці, вже й забули, що таке сімейний затишок і здоровий сон. Під їхню квартиру «Київенерго» «вселило» машину, робота якої змушує дрижати всю оселю. Із 2001 року Рудники шукають правди в комунальних інстанціях. Але чиновники, як то часто буває, проблему ігнорують — пишуть відписки й удають, що проблеми немає. Мовляв, пані Марія з донькою Тетяною існування насоса для подачі гарячої води в підвалі вигадали — за документами, його там... немає.
Без сну й спокою
«Cьогодні ми з донькою тільки дві години поспали, — говорить Марія Тихонівна Рудник, мешканка 21–ї квартири в будинку на Саратовській, 16, запрошуючи до помешкання. — Дійшло вже до того, що я сказала і «Київенерго», і ЖЕКу: забирайте мою хату, а мені дайте найгіршу «діру» Києва. Аби тільки я могла спокійно засинати і прокидатися».
Марія Тихонівна, що працює прибиральницею, і її донька Тетяна, закрійник, уже десять років не мають нормального сну. Із восьмої вечора до шостої ранку в підвальному приміщенні, під квартирою Рудників, працюють двигуни насосів, що забезпечують постачання гарячої води в будинки всього 12–го мікрорайону (13 будинків і два дитсадки).
«Як увімкнуть увечері того насоса, як почне дзеленькотіти — то ми й на ногах, усю ніч майже не спимо. Сусідка — жінка похилого віку, їй–то байдуже, вона не чує. Але ж ми при слуху і здоров’ї! Поки що...» — говорить Марія Тихонівна.
Кілька років сім’я Рудників оббиває пороги районних комунальних інстанцій, мріючи про спокій і тишу. Однак прикрість цієї «насосної історії» в тому, що, за офіційною версією, ніяких насосів у підвалі немає — їх звідти давно витягли. А отже — і мотиву для скарг теж немає.
Бойлерну — в оренду, мотори — в підвал
Ця історія бере свій початок у 2001 році. Тоді в бойлерну будинку, у підвал, замість котлів для забезпечення гарячою водою встановили мотори з насосами для її подачі. Від їхньої роботи стоїть страшенний гуркіт.
Після двох місяців того дзеленчання Марія Тихонівна викликала санепідемстанцію. Працівниці, що проводили заміри, здивувалися: «Одна працівниця була в шоці, — говорить пані Марія. — Каже: «Я сиджу кілька хвилин, а по мені «блохи скачуть!». Після висновків СЕС, що звуковий тиск перевищує допустимі норми, насоси затягли глибше у підвал. Але в «Київенерго» чомусь заявили, що ті висновки санітарно–епідеміологічної станції недійсні».
За логікою, насоси мали б розміщуватися у новій бойлерній, поруч із будинком, яку для цього і звели в 1984 році. Однак устаткування, встановлене там, у 2001 р. за одну ніч порізали й вивезли як металобрухт. Те саме зробили й з котлами у підвалі, а на їхньому місці встановили мотори для подачі води. Справжні муки сім’ї Рудників почалися у 2003–му, коли ці мотори з насосами замінили на потужніші — їхні попередники не забезпечували подачу води на верхні поверхи.
Марія Тихонівна зверталася до влади Шевченківського району з проханням перенести насоси в бойлерну, за межі будинку. Однак виявилося, що те приміщення передали в оренду компанії «Мегаполіс–Інвест», а в 2007 році рішенням Шевченківської райради нову бойлерну взагалі продали (принаймні так мовиться в офіційній відповіді колишнього голови Шевченківської адміністрації Віктора Пилипишина). Відтак у бойлерній «засів бізнес»: почали ремонтувати автомобілі й зварювати ворота, а квартиру Марії Тихонівни трясло ще дужче.
Законспіроване нещастя
«Коли ми вже з сокирами почали виходити, на це відреагували: для «відводу очей» за будинком звели ще одне спецприміщення (вчетверо менше за бойлерну 84–го року) і оголосили, що насоси туди перенесли, навіть документально засвідчили. Але ж труби до нашого будинку від тієї «каплички» прокладали в ямі 30 сантиметрів завглибшки — гарячу так «мілко» не проводять! Потім і робітники, що облаштовували «міні–бойлерну», зізналися, що насправді йдеться про водопровід не гарячої, а холодної води. Тож насоси з гарячою водою насправді лишилися під моєю квартирою». Проте комісія у складі працівників санепідемстанції, «Київенерго» та ЖЕКу «Діброва» насосів у підвалі ніяк знайти не може, про що пише у відписках.
Тоді Марія Тихонівна ініціювала повторну перевірку шуму санстанцією, у 2006 році. Однак, за дивним «збігом», вказаний час для її здійснення збігся з тим, коли «Київенерго» вирішила тимчасово відключити гаряче водопостачання, вчепивши записку біля під’їзду: «У зв’язку з ремонтними роботами з 9.00 до 12.00 буде відсутня гаряча вода» (СЕС призначила перевірку на 11.00 того ж дня). Тож міряти було нічого. Коли Марія Тихонівна прийшла розказати про ці «дивні обставини» тодішньому очільникові району Вікторові Пилипишину, той відповів: «Це просто збіг. Нічим допомогти не можу: якби всім допомагав, у самого грошей не було б».
«Сама б той дріт перерубала»
«Ось бачите? — Марія Тихонівна показує кілька дротів завтовшки з палець, що тягнуться знадвору до щитової на першому поверсі. — У 2008 р. стіну продовбали, а зі щитової, як мені один працівник із ЖЕКу сказав, ті дроти у підвал ведуть. І там десь ті кляті насоси з моторами й стоять. Але потрапити туди немає змоги».
«Знаєте, може, я б і сокирою той дріт перерубала — та треба знати як, бо так можна собі ще віку вкоротити, — каже Марія Тихонівна. — Але, може, й осмілюся, бо те дзеленькотіння може до чого хоч довести».
За весь цей час сім’я Рудників назбирала цілу колекцію «відписок»: від начальника ЖЕКу «Діброва» Григоренка, голови Шевченківської РДА Пилипишина, мера Черновецького, його заступника Голубченка. Усі вони дають типову відповідь: заспокойтеся, насоси і електрообладнання давно витягли, нова бойлерна у належному стані. При тому квартира від шуму «ходить дригом» щоночі й періодично протягом дня.
Рудники до результатів роботи комісій, що приходять, аби «розібратися» із «насосною ситуацією», ставляться скептично — вони відомі заздалегідь — моторів не знайдуть. Найближчим часом має прозвітувати ще одна. До її складу ввійдуть працівники ЖЕКу (адже вони відповідають за підвальне приміщення), міської СЕС (яка вимірюватиме шум) і «Київенерго» (ця служба відповідає за подачу гарячої води).
Напередодні перевірки «УМ» звернулася в усі ці служби, аби ті поділилися баченням ситуації їхнiх фахівців. Однак у ЖЕКу «Діброва» протягом дня для коментаря не знайшли головного інженера. У районній СЕС говорити відмовилися, посилаючись на те, що коментарі давати їм заборонила міська санслужба, яка, у свою чергу, «переадресувала» «УМ» у міськдержадміністрацію. Те саме зробили і в «Київенерго».
Редакція газети надіслала листи з проханням посприяти у вирішенні ситуації новому голові Шевченківської адміністрації Сергієві Зіміну, заступникові голови КМДА Олександрові Мазурчаку та опозиційним фракціям у Київраді «Блоку Кличка» та БЮТ. А пані Тетяна та Марія звертаються особисто до голови КМДА Олександра Попова з проханням вирішити їхню проблему, сподіваючись на його особисте бажання як керманича столиці поліпшити життя кожного киянина. А для їхнього спокійного сну потрібно небагато — кілька метрів труб і перевстановлення гучних насосів у місце, призначене для цього.
