І була революція по всій землі єгипетській...

Сьогодні в Єгипті — третя з початку масових антипрезидентських виступів 25 січня «п’ятниця гніву». По п’ятницях правовірні мусульмани не працюють, тому на площу Тахрір у Каїрі та вулиці інших міст — осередків протесту — може прийти значно більше людей, ніж у будній день. Хоча куди вже більше — під час велелюдного мітингу ввечері минулої середи сотням тисяч демонстрантів уже не вистачило місця не лише на «Майдані», а й у прилеглих кварталах. Тепер революційні намети розбито вже й довкола будівлі парламенту, який опозиціонери небезпідставно вважають одним із осередків владної корупції.

Після подій 8 лютого і влада, й опозиція переконалися: те, що багато хто сприйняв як згасання революційної бурі, насправді було лише затишшям перед іще потужнішим шквалом. Причому якщо в Каїрі цього разу все було спокійно — на демонстрантів ніхто не нападав і не розганяв, — то в провінції знову пролилася кров. У місті Аль–Харга, що на півдні Єгипту, в сутичках між досить агресивними протестувальниками та силами безпеки загинуло троє й поранено близько сотні людей.

Проте чи не найгіршою новиною для влади стало те, що на 16–й день акції «Геть Мубарака!» в Єгипті почалися страйки. На роботу не вийшли більше трьох тисяч співробітників залізниці (щоправда, головна залізнична гілка, якою курсують потяги за маршрутом Александрія—Каїр—Луксор—Асуан, і без того вже два тижні фактично перекрита), водії міжміських автобусів тощо. А головне — відмовилися працювати близько шести тисяч працівників Суецького каналу. І від того, що головною вимогою страйкарів є навіть не відставка президента, а підвищення зарплатні, Хосні Мубараку не легше. Зупинка руху суден по Суецькому каналу, який до всього є головним джерелом надходжень до державного бюджету, означатиме остаточний «перехід» на сторону демонстрантів міжнародної спільноти. Адже канал, що через Червоне море напряму з’єднує Індійський океан із Середземним морем, відкриваючи шлях із Азії до Європи без потреби огинати Африканський континент, є однією з головних водних артерій світової торгівлі. Утiм поки що рух по Суецькому каналу відкрито.

Європа та Сполучені Штати Америки, які впродовж багатьох років фінансували й підтримували режим Хосні Мубарака, вже й тепер із кожним днем реагують на події в Єгипті дедалі радикальніше. Після телефонної розмови віце–президента США Джозефа Байдена з єгипетським колегою Омаром Сулейманом, у якій представник Білого дому виклав план Вашингтона щодо мирної передачі влади Мубараком, міністр закордонних справ Єгипту Ахмед Абуль–Гейт звинуватив США у «прагненні нав’язати офіційному Каїру свою волю». В інтерв’ю американській телекомпанії Пі–Бі–Ес Абуль–Гейт наголосив, що Єгипет «уже міняється». А намагання американської сторони, яка досі підтримувала з Каїром чудові відносини, втрутитися у єгипетські внутрішні справи «викликає обурення і злість». «Думаю, адміністрація Обами погано розуміє складність ситуації, а також небезпеки та ризики, які несе в собі біг у хаос», — наголосив міністр, зауваживши: вимога США скасувати закон про надзвичайний стан у Єгипті є абсурдною вже тому, що під час протестів із єгипетських тюрем втекло 17 тисяч злочинців. Також Абуль–Гейт визнав, що революція стала «повною несподіванкою для всіх».

Тим часом переговори між владою та демонстрантами, які почалися 6 лютого, закінчилися безрезультатно. Про це повідомляє британська газета «Гардіан» із посиланням на одного з учасників переговорів — представника Ради мудреців Діаа Рашвана. Той заявив, що віце–президент Сулейман, який вів переговори з боку влади, відмовився прийняти компромісну пропозицію опозиції. Вона полягала в тому, щоб президент Мубарак, офіційно залишаючись на своїй посаді до виборів, де–факто передав владу перехідному уряду. Після цього діалог припинився. З огляду на те, що в «поміркованої» опозиції немає реального кандидата на зміну Хосні Мубараку, небезпека приходу до влади ісламістів із радикальної сили «Брати мусульмани» виглядає дедалі реальнішою...