Поет Борис Олiйник, ще будучи народним депутатом, у своєму iнтерв’ю «Україні молодiй» сказав: «Це був найвищий здобуток команди Ющенка, що вона вивела людей на Майдан, як фактор життя. Народ вiдчув свою вiдповiдальнiсть... За кiлька днiв до повної перемоги Майдану за чиєюсь вказiвкою з центру далеко за межами суверенної, демократичної i правової держави дали команду оточити майбутнього Президента тими, хто йому стрiляв у спину.., i вони одразу оточили його й усе замазали, а ми ж було пiднялися на таку височiнь, стали модними не лише в Європi, а й в усьому свiтi. Стара влада перейшла всi межi. Вона звикла плювати в натовп, i от увечерi плюнула в натовп, а вранцi влучила в народ». І там же: «Я взагалi дивуюся, як це спецслужби свiту допустили, щоб на чолi України став справжнiй українець! Його треба пiдтримувати»...
От i проаналiзуємо, як його «пiдтримували» Литвин, Кiнах, Тимошенко, Зiнченко, Гриценко, Пiскун, Мартиненко, Видрiн, Жванiя, Олейник, Тарасюк, Головатий, Стретович, Каськiв, Лавринович, Курпiль, Томенко, Турчинов, — усiх не перелiчити...
Розпався Радянський Союз. В Українi без роботи опинилася цiла «армiя» спiвробiтникiв КДБ, якими можна було укомплектувати понад 200 Верховних Рад (а ще — партгоспноменклатура, комсомольськi функцiонери...). Не думаю, що вони тягали «кравчучки», швидше, дерибанили державне, займалися рекетом, захоплювали ринки, верховодили в правоохоронних i судових органах, у податковiй i на митницi, вкорiнялися у владi, корупмувалися. Тож було кому виконати команду — «оточити»...
Враховуючи уроки Майдану, «оточення» зманiпулювало список кандидатiв на президентське крiсло так, що «центр» улаштовували майже всi, крiм Ющенка. Перед другим туром Вiктор Андрiйович вчинив, як завжди, чесно i принципово — заявив, що голосуватиме «проти всiх», бо Вiн i Вона — «два чоботи пара»... Вибори закiнчилися, а «стрiлянина у спину» не припинилася — i те в нього було не так, i те.., ще й привiв до влади Януковича (голосував не так) i перекрив шлях до всевладдя «патрiотки з косою»...
«Стрiляють» полiтики i депутати, екс–(президенти, посли, дисиденти), радянськi письменники i поети, олiгархи, полiтологи... Хочу звернути увагу на журналiста, публiциста, iсторика Ігоря Лосєва, чиї статтi друкує одна з українських газет. Рiк минув пiсля президентських виборiв, а цей iсторик при найменшiй нагодi «товче» Ющенка — за рiзне, i особливо за голосування «проти всiх». Менi було здалося, що вiн уже «видихався», та де там — у груднi у статтi «Євразiйський дiм–2» Лосєв знову докоряє Ющенку. Цитую: «У тому й бiда, що багато хто в оточеннi екс–Президента служив особисто Ющенку, а не Українi... До речi, Савiк Шустер запросив в ефiр Андрiя Гончарука, нинi, як i ранiше (в Ющенка), заступника голови адмiнiстрацiї Президента. Дивна, однак, спадкоємнiсть влади. Ми ось усе бiльше придiляємо увагу тому, що робить В. Ф. Януковича та В. А. Ющенка антагонiстами, випускаючи з уваги те, що їх об’єднує, й не замислюємося достатньо глибоко над тим, чому для В. А. Ющенка В. Ф. Янукович виявився милiшим, нiж Ю. В. Тимошенко»...
Та, мабуть, Гончарук — квалiфiкований службовець, який потрiбний обом президентам? А з Тимошенко Янукович тiсно спiвпрацював чотири роки, коли очолюванi ними найбiльшi блоки зухвало та синхронно голосували у Верховнiй Радi за все, що було проти Президента. Мети досягнуто, i Тимошенко вже йому «не милiша». Стає непотрiбна вона i «центру» як керований опозицiонер, бо, незважаючи на намагання знову, як у 2001 роцi (пiсля приходу в Росiї до влади Путiна), зробити з неї «лук’янiвського мученика», довiра людей стрiмко падає, тож вона не може i надалi ефективно очолювати другий полюс протистояння, направленого на розкол України. Запланована тим же «центром» остання бiйка у Верховнiй Радi (тупа, безглузда, хамська, звiряча) мiж «регiоналами» i тимошенкiвцями — ще не остання спроба додати магнетизму в цi полюси, тож i «стрiлянина у спину» триватиме...
Уявiмо, що Ющенко пiдтримав Тимошенко в другому турi виборiв. Безперечно, вона програла б, бо мислячi виборцi iнтуїтивно вiдчувають фальш. Якими тiльки словами «стрiляли» в Ющенка її пiдспiвувачi, звинувативши його, що своїм низьким рейтингом тiльки нашкодив, вiдбив бажання у виборцiв голосувати за Тимошенко, щоб посадити у своє крiсло «милiшого» Януковича. І смiх, i грiх!
До речi, Євген Сверстюк — письменник, публiцист, фiлософ — писав: «Журналiстика — широке поняття. Є журналiстика, яка iнформує про головне, яка будує. А є журналiстика, яка пасеться, i вона може бути правдивою або лукавою».
Микола МИХНИК
Чернiгiв