«Коттон» нікуди не котиться

      Сумнозвісного 23 березня цього року голова секретаріату Меджлісу кримськотатарського народу Айдер Мустафаєв разом з начальником управління Меджлісу Сіновером Кадировим поверталися зі Старого Криму, де обговорювали питання поділу землі. Близько 20-ї години їм зателефонували й повiдомили про нездорове пожвавлення у центрі Сімферополя серед кримськотатарських хлопців і молодиків, які вже кілька разів заявляли про себе в Криму, — бритоголових, одягнених у своєрідні «однострої»: важкі армійські черевики, шкіряні куртки... Дорогою на місце події співробітники Меджлісу дізналися про бійку, після якої до 6-ї міської лікарні відвезли пораненого Ділявіра Максутова. «Переконавшись, що лікарі мають усе, що потрібно, я зателефонував відповідальному за громадський порядок заступнику генерала МВС, полковникові Середенку, — розповідає Айдер Мустафаєв. — Він відповів: «Гаразд, висилаю групу». За кілька годин повернувшись до лікарні, пан Мустафаєв залишив автомобіль біля під'їзду, однак лікар попросив негайно прибрати машину, бо під'їжджатимуть «швидкі»: у центрі Сімферополя сталася масова бійка. За кілька хвилин одна за одною почали з'являтися карети «швидкої допомоги» з пораненими. Їх привозили з бару «Коттон».

      — Пане Айдере, скінхедів до лікарні теж привозили?

      — Розумієте, сказати, що це були скінхеди, складно. От лежить на ношах парубійко, стікає кров'ю. Голова в нього поголена, невелика борідка, він у шкірянці з ланцюжками, бляшками. Хто він — скінхед, комуніст, фашист? Вони ж скінхеди, коли в групі. А так — поранена людина. З ним приїжджають його друзі. Хтось лисий, хтось із довгими косами, зібраними в пучок. Однозначно, що нерядова молодь. У дворі лікарні й перед приймальним покоєм тоді юрмилися натовпи молодих людей, як у прохідному дворі. Нібито ж подія неординарна, а міліціонерів у формі всього двоє. Та ще 3-4 слідчих. Це і була «група», яку вислав полковник Середенко.

      — Якою була роль слідчих у день бійки?

      — Годині о 12-й ночі до нас підійшли кримськотатарські хлопці і сказали, що двох юнаків після розмови зі слідчими відвезли до РВВС Київського району. Невдовзі з ними втратили зв'язок. Отже, до них застосовували недозволені методи. Ми приїхали до Київського РВВС. Було доволі тепло, вікно на другому поверсі відчинене, і чути, як слідчий когось допитує: нецензурна лайка, погрози, кілька разів повторені слова «Меджліс», «татари». Батько затриманого не витримав і почав кричати: «Кому ти там погрожуєш?». У вікно визирнув чоловік. Це був заступник генерала у справах розшуку полковник Дмитрієв. Він спустився вниз, за деякий час запросив Сіновера, потім мене — на допит, який тривав до пів на сьому ранку. Мене здивувало, що в нього вже була готова версія: це, мовляв, була запланована з нашого боку акція, ми на відстані нею керували і опинилися на місці події не випадково. Полковник Середенко згодом звинуватив мене, що мій дзвінок із проханням кинути міліцейські сили на вулицю Пушкіна і на 6-ту лікарню нібито спровокував його відтягти значні сили від центру. І в цей час там сталася бійка. «Значні сили» — це ота «група» з двох міліціонерів і трьох слідчих.

      — А скількох хлопців арештували?

      — За офіційною інформацією Центру громадських зв'язків МВС, 24 березня затримали близько 30 підозрюваних. На сьогодні у нас є точні дані про вісьмох: ми знаємо, де вони, до нас приходять їхні батьки. Але ж, наприклад, хтось живе у Джанкої, навчається у Сімферополі, батьки думають, що дитина ходить на заняття, а вона сидить у СІЗО. У перші ж дні затримали братів Куртаметових — Ельвіса і Еміля. Пораненого Ділявіра Максутова теж затримали і досі тримають у СІЗО. Коли Максутов лежав у лікарні, ми просили міліцію охороняти і його, й інших потерпілих. Однак батько був змушений забрати свого пораненого сина додому, бо міліцейський пост був знятий. У палаті постійно перебували бритоголові, які погрожували «розібратися». Для того, щоб забрати сина з ножовим пораненням, батько виконав формальність: підписав документ, що стан хворого задовільний. Наступного дня хлопця з дому відвезли в РВВС. Йому інкримінували бійку дворічної давності.

      У справі 23 березня відкрито кримінальну справу, але її не розслідують. За другою бійкою, у «Коттоні», якесь розслідування ведеться. Але тільки 1-2 з 8—10 затриманих інкримінується бійка в барі. Є зручне формулювання: «таємниця слідства». Інформацію про реальне становище ми дізнаємося тільки від адвокатів. Кільком хлопцям адвокатів порадили ми. Але решта намагаються не зустрічатися з нами. Тому ми не маємо повної картини того, що відбувається зі слідством. А слідство ведеться під невсипущим контролем того ж Дмитрієва, який завідує кримінальним розшуком. Помічено, що він у день засідання апеляційного суду був у приміщенні суду, неодноразово зустрічався з суддями, влаштовував з ними наради. І це невипадково. Тому в заявах Меджлісу вже двічі висловлена вимога, щоб Дмитрієв був усунутий від цієї справи.

      — Якщо так, то, вочевидь, є і факти недозволених методів у слідстві?

      — Наскільки я знаю, ніхто з хлопців не ховався, отримавши повістку до міліції. Але повістки присилали в одиничних випадках. Як правило, група з 5—10 «беркутівців» чи «омонівців» без попередження приїздила додому і, виламуючи руки, забирала хлопців. Затриманих не випускають навіть під заставу. Алі Лабазанова суддя сам запропонував випустити і, посміхнувшись, назвав суму: 100 тисяч гривень. Хоча законом передбачено до 6 тисяч. Батьки, подумавши, погодилися, але відмовився суддя. Слідчі Володимир Лєпілов, Ірина Горбач, Рустем Бекіров застосовують нічні допити — людину можуть забрати з дому о 8-й ранку, а відпустити опiвночi, за цей час не давати навіть води. 16-річну дівчинку-росіянку Юлію Єгорову, яка була 23 березня з Делявіром Максутовим (вони з дитинства дружать), кілька «беркутівців» у повному облаштунку, як небезпечного рецидивіста, пізно увечері забрали з дому і відпустили о першій ночі. Взагалі тих, кому ще немає 18, мають допитувати тільки у присутності батьків і адвоката. Наступного дня «беркутівці» так само забрали її зі школи. Ще таке: затриманий може 3 доби перебувати в ІТУ — ізоляторі тимчасового утримання, де немає ліжка, стола, неможливо почистити зуби. Якщо ізолятор дуже далеко, а дороги погані, або якесь стихійне лихо, то з дозволу прокуратури цей термін можуть продовжити до 10 діб. Потім затриманого мають перевести до слідчого ізолятора — СІЗО, де з 22-ї до 6-ї він може спати, двічі на добу його зобов'язані годувати, а на допит мають виводити тільки в денний час. Так ось, Ділявера Максутова, Алі Рамазанова, Елвіса Куртаметова тримали в ІТУ набагато довше. Куртаметова заточили туди на цілий місяць. Хоча були неодноразові заяви адвоката, батьків, громадськості. Є свідчення про рукоприкладство слідчих. Ми просили хлопців написати про це, але вони не погодились: ніхто не має гарантій, що завтра його в черговий раз не викличуть і не нагадають: «Ти куди ходив і навіщо говорив?». Утім низка таких заяв у нас є.

      — Чи ви зверталися з цих питань до міжнародних правозахисних організацій?

      — На прохання Мустафи Джемільова до Сімферополя приїжджав голова правління Міжнародної ліги захисту прав громадян України Едуард Багіров. Але з ним cталася дивна історія. День-два він знайомився з різними порушенням прав людини внаслідок міліцейського свавілля. А потім ми влаштували йому поїздку до Євпаторії, і дорогою машина, на якій він їхав, потрапила в аварію. На рівній магістралі шлях їй підрізало відомче авто. Минуло понад місяць — і раптом у аварії звинуватили нашого водія. Але Багіров з машини, милуючись краєвидами Криму, знімав усе на відеокамеру. І момент зіткнення теж зняв — там видно, що наш водій не винен.

      Ми декілька разів у своїх заявах зверталися до Президента і до міністра внутрішніх справ. Нам необхідно, щоб цю справу ретельно розслідували. І ми знову звертатимемося до Міжнародної ліги захисту прав громадян України і до Уповноваженої ВР з прав людини Ніни Карпачової з проханням посприяти, щоб слідство пошвидше завершилося і відбувся суд. Справжні винні — чи кримські татари, чи скінхеди — ті, хто посмів узяти до рук ножа і вдарити іншого, повинні бути покарані.