«Коттон» нікуди не котиться

21.05.2004
«Коттон» нікуди  не котиться

18 травня кримськi татари знову вимагали дотримання прав людини. (Фото Укрінформ.)

      Сумнозвісного 23 березня цього року голова секретаріату Меджлісу кримськотатарського народу Айдер Мустафаєв разом з начальником управління Меджлісу Сіновером Кадировим поверталися зі Старого Криму, де обговорювали питання поділу землі. Близько 20-ї години їм зателефонували й повiдомили про нездорове пожвавлення у центрі Сімферополя серед кримськотатарських хлопців і молодиків, які вже кілька разів заявляли про себе в Криму, — бритоголових, одягнених у своєрідні «однострої»: важкі армійські черевики, шкіряні куртки... Дорогою на місце події співробітники Меджлісу дізналися про бійку, після якої до 6-ї міської лікарні відвезли пораненого Ділявіра Максутова. «Переконавшись, що лікарі мають усе, що потрібно, я зателефонував відповідальному за громадський порядок заступнику генерала МВС, полковникові Середенку, — розповідає Айдер Мустафаєв. — Він відповів: «Гаразд, висилаю групу». За кілька годин повернувшись до лікарні, пан Мустафаєв залишив автомобіль біля під'їзду, однак лікар попросив негайно прибрати машину, бо під'їжджатимуть «швидкі»: у центрі Сімферополя сталася масова бійка. За кілька хвилин одна за одною почали з'являтися карети «швидкої допомоги» з пораненими. Їх привозили з бару «Коттон».

 

      — Пане Айдере, скінхедів до лікарні теж привозили?

      — Розумієте, сказати, що це були скінхеди, складно. От лежить на ношах парубійко, стікає кров'ю. Голова в нього поголена, невелика борідка, він у шкірянці з ланцюжками, бляшками. Хто він — скінхед, комуніст, фашист? Вони ж скінхеди, коли в групі. А так — поранена людина. З ним приїжджають його друзі. Хтось лисий, хтось із довгими косами, зібраними в пучок. Однозначно, що нерядова молодь. У дворі лікарні й перед приймальним покоєм тоді юрмилися натовпи молодих людей, як у прохідному дворі. Нібито ж подія неординарна, а міліціонерів у формі всього двоє. Та ще 3-4 слідчих. Це і була «група», яку вислав полковник Середенко.

      — Якою була роль слідчих у день бійки?

      — Годині о 12-й ночі до нас підійшли кримськотатарські хлопці і сказали, що двох юнаків після розмови зі слідчими відвезли до РВВС Київського району. Невдовзі з ними втратили зв'язок. Отже, до них застосовували недозволені методи. Ми приїхали до Київського РВВС. Було доволі тепло, вікно на другому поверсі відчинене, і чути, як слідчий когось допитує: нецензурна лайка, погрози, кілька разів повторені слова «Меджліс», «татари». Батько затриманого не витримав і почав кричати: «Кому ти там погрожуєш?». У вікно визирнув чоловік. Це був заступник генерала у справах розшуку полковник Дмитрієв. Він спустився вниз, за деякий час запросив Сіновера, потім мене — на допит, який тривав до пів на сьому ранку. Мене здивувало, що в нього вже була готова версія: це, мовляв, була запланована з нашого боку акція, ми на відстані нею керували і опинилися на місці події не випадково. Полковник Середенко згодом звинуватив мене, що мій дзвінок із проханням кинути міліцейські сили на вулицю Пушкіна і на 6-ту лікарню нібито спровокував його відтягти значні сили від центру. І в цей час там сталася бійка. «Значні сили» — це ота «група» з двох міліціонерів і трьох слідчих.

      — А скількох хлопців арештували?

      — За офіційною інформацією Центру громадських зв'язків МВС, 24 березня затримали близько 30 підозрюваних. На сьогодні у нас є точні дані про вісьмох: ми знаємо, де вони, до нас приходять їхні батьки. Але ж, наприклад, хтось живе у Джанкої, навчається у Сімферополі, батьки думають, що дитина ходить на заняття, а вона сидить у СІЗО. У перші ж дні затримали братів Куртаметових — Ельвіса і Еміля. Пораненого Ділявіра Максутова теж затримали і досі тримають у СІЗО. Коли Максутов лежав у лікарні, ми просили міліцію охороняти і його, й інших потерпілих. Однак батько був змушений забрати свого пораненого сина додому, бо міліцейський пост був знятий. У палаті постійно перебували бритоголові, які погрожували «розібратися». Для того, щоб забрати сина з ножовим пораненням, батько виконав формальність: підписав документ, що стан хворого задовільний. Наступного дня хлопця з дому відвезли в РВВС. Йому інкримінували бійку дворічної давності.

      У справі 23 березня відкрито кримінальну справу, але її не розслідують. За другою бійкою, у «Коттоні», якесь розслідування ведеться. Але тільки 1-2 з 8—10 затриманих інкримінується бійка в барі. Є зручне формулювання: «таємниця слідства». Інформацію про реальне становище ми дізнаємося тільки від адвокатів. Кільком хлопцям адвокатів порадили ми. Але решта намагаються не зустрічатися з нами. Тому ми не маємо повної картини того, що відбувається зі слідством. А слідство ведеться під невсипущим контролем того ж Дмитрієва, який завідує кримінальним розшуком. Помічено, що він у день засідання апеляційного суду був у приміщенні суду, неодноразово зустрічався з суддями, влаштовував з ними наради. І це невипадково. Тому в заявах Меджлісу вже двічі висловлена вимога, щоб Дмитрієв був усунутий від цієї справи.

      — Якщо так, то, вочевидь, є і факти недозволених методів у слідстві?

      — Наскільки я знаю, ніхто з хлопців не ховався, отримавши повістку до міліції. Але повістки присилали в одиничних випадках. Як правило, група з 5—10 «беркутівців» чи «омонівців» без попередження приїздила додому і, виламуючи руки, забирала хлопців. Затриманих не випускають навіть під заставу. Алі Лабазанова суддя сам запропонував випустити і, посміхнувшись, назвав суму: 100 тисяч гривень. Хоча законом передбачено до 6 тисяч. Батьки, подумавши, погодилися, але відмовився суддя. Слідчі Володимир Лєпілов, Ірина Горбач, Рустем Бекіров застосовують нічні допити — людину можуть забрати з дому о 8-й ранку, а відпустити опiвночi, за цей час не давати навіть води. 16-річну дівчинку-росіянку Юлію Єгорову, яка була 23 березня з Делявіром Максутовим (вони з дитинства дружать), кілька «беркутівців» у повному облаштунку, як небезпечного рецидивіста, пізно увечері забрали з дому і відпустили о першій ночі. Взагалі тих, кому ще немає 18, мають допитувати тільки у присутності батьків і адвоката. Наступного дня «беркутівці» так само забрали її зі школи. Ще таке: затриманий може 3 доби перебувати в ІТУ — ізоляторі тимчасового утримання, де немає ліжка, стола, неможливо почистити зуби. Якщо ізолятор дуже далеко, а дороги погані, або якесь стихійне лихо, то з дозволу прокуратури цей термін можуть продовжити до 10 діб. Потім затриманого мають перевести до слідчого ізолятора — СІЗО, де з 22-ї до 6-ї він може спати, двічі на добу його зобов'язані годувати, а на допит мають виводити тільки в денний час. Так ось, Ділявера Максутова, Алі Рамазанова, Елвіса Куртаметова тримали в ІТУ набагато довше. Куртаметова заточили туди на цілий місяць. Хоча були неодноразові заяви адвоката, батьків, громадськості. Є свідчення про рукоприкладство слідчих. Ми просили хлопців написати про це, але вони не погодились: ніхто не має гарантій, що завтра його в черговий раз не викличуть і не нагадають: «Ти куди ходив і навіщо говорив?». Утім низка таких заяв у нас є.

      — Чи ви зверталися з цих питань до міжнародних правозахисних організацій?

      — На прохання Мустафи Джемільова до Сімферополя приїжджав голова правління Міжнародної ліги захисту прав громадян України Едуард Багіров. Але з ним cталася дивна історія. День-два він знайомився з різними порушенням прав людини внаслідок міліцейського свавілля. А потім ми влаштували йому поїздку до Євпаторії, і дорогою машина, на якій він їхав, потрапила в аварію. На рівній магістралі шлях їй підрізало відомче авто. Минуло понад місяць — і раптом у аварії звинуватили нашого водія. Але Багіров з машини, милуючись краєвидами Криму, знімав усе на відеокамеру. І момент зіткнення теж зняв — там видно, що наш водій не винен.

      Ми декілька разів у своїх заявах зверталися до Президента і до міністра внутрішніх справ. Нам необхідно, щоб цю справу ретельно розслідували. І ми знову звертатимемося до Міжнародної ліги захисту прав громадян України і до Уповноваженої ВР з прав людини Ніни Карпачової з проханням посприяти, щоб слідство пошвидше завершилося і відбувся суд. Справжні винні — чи кримські татари, чи скінхеди — ті, хто посмів узяти до рук ножа і вдарити іншого, повинні бути покарані.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>