Передвиборчий іспит для сумських ВНЗ:

      12 травня біля пам'ятника Шевченку в Сумах відбувся студентський мітинг. Молодь обговорювала перспективу злиття трьох сумських вищих навчальних закладів до одного університету. Здавалося б, подія не з виняткових. Ну мітинг, ну студентський, ну на майдані. Але майдан був лише сценою. Головні ж події (як часто буває у нас, певно ж, у зв'язку з просто-таки напруженим  розвитком демократії) відбувалися за лаштунками. У змішаному жанрі — від трагедій до фарсу...

Ідею — в життя. І швиденько!

      Коли вперше пролунала ідея означеного злиття, її, можливо, не сприйняли всерйоз. Iз простого міркування: «не упрягти в одного воза коня і трепетну лань». Та ось у березні  процес став прискорюватися. Почали скликати збори викладачів з «підтримки ідеї», причому альтернативні думки не приймалися:  потребувалося «всенародне» схвалення. Втім багатьом і тоді ще продовжувало здаватися, що заплановане — віддалена перспектива. Як, зрештою, починати об'єднання закладів, якщо не створені концепція, стратегія, не розроблений під справу жоден документ і тому подібне? До того ж пригадувалося, що не такий великий час відділяє всіх від тих урочистих моментів, коли сумські інститути перетворювалися на університети. Це все було святково обставлено, обгрунтовувалася доцільність такого кроку, певно ж, і немалі кошти були втрачені на всілякі переоформлення. Тепер так само обгрунтовано почали доводити, що слід податися назад в інститути й об'єднатися до єдиного університету. Посилалися на Указ Президента «Про заходи щодо вдосконалення вищої школи», на потребу входження в європростір згідно з Болонським процесом... На противагу лунали резонні зауваження, що в указі безпосередньо не йдеться про об'єднання саме сумських вищих навчальних закладiв (ВНЗ), і чи варто проводити експерименти і бути в такій доволі делікатній справі попереду всіх, не підготувавшись. На них начальник обласного управління освіти Володимир Чирва та ректори: Сумського державного університету Ігор Ковальов та університету педагогічного Володимир Іваній публічно, у прямому ефірі місцевого телебачення, відповідали, що робиться все винятково під студента, що ще попереду розробка структури закладу, створення спецкомісії для вирішення всіх питань і, звичайно ж, обговорення.

      Та вже двадцятого квітня Президент підписав указ про створення Сумського національного університету на базі трьох ВНЗ: Національного аграрного, Державного педагогічного та Державного університетів. Якби всі справи у нашій державі вирішувалися так оперативно, ми, певно, давно перестали б скаржитися на нерозпорядливість чиновників. Утім така «кмітливість» чомусь не порадувала тих, «під кого все робиться». І з'явився лист студентів державного та педагогічного університетів до Президента, глави Кабміну, міністра науки та освіти i голови Комітету Верховної Ради з питань науки та освіти, де зазначалося, що рішення про створення єдиного ВНЗ ухвалювалося без урахування думки студентів, батьків та громадськості міста. Що немає відкритої інформації щодо процесу створення ВНЗ. Що не створено комісії, не зроблено аналізу, не узгоджено з органами самоврядування... Себто радикального протесту проти процесу  й не виявлялося, але стояла вимога його чесності, прозорості й врахування всіх позицій. Під листом підписалися 1473 студенти.

Що читають між рядків?

      Сама ідея об'єднання університетів, справді, великого спротиву не викликає. Скільки зрештою, тих Сум, аби мати аж три університети та академію? Куди дівати підготовлені кадри, якщо в усіх інших областях їх готують так само активно? Чи достатньо дітей іде сьогодні до першого класу, аби мати гарантiю, що навчальні заклади будуть заповнені завтра?..  Можна запитувати, можна відповідати, але не поспіхом. Бо поспіх, як у народі твердять, потрібен, коли ловиш бліх. Але не тоді, коли вирішуєш питання, за якими — долі людей і навіть поколінь.

      Поспіх же цей, вважають сумчани, обумовлений речами далеко не освітніми й науковими. І тут уже йдеться про те, що залишається між рядків. Принаймні між рядків промов, які виголошують керівники освітні й навколоосвітні. Варто зауважити хоча б той нюанс, який, певно, помітив читач: під листом є підписи студентів двох, а не трьох ВНЗ. Чому? «Аграрники» так прагнуть об'єднатися з філологами та інженерами? Навряд. Просто аграрний — відомий як заклад, де найсильніший тиск на студентів. Про демократичність у ВНЗ не йдеться, попри те, що ним керує народний депутат України Олександр Царенко. Так, університет справляє враження: тут усе нове і «європейське» — в сенсі ремонту; надзвичайно доглянуте й чисте. Саме ця доглянутість стала першою причиною неприйняття об'єднання студентами інших ВНЗ. Не вникаючи у глобальне, вони казали: «Що, тепер усі кульбабки будемо рвати?». Відробляння студентів аграрного на «чистці» території  вже стало притчею во язицех у обласному центрі. Хочеш чи ні, вдягнений відповідно чи ні, але за будь-якої погоди мусиш бути готовим до вищупування бур'яну на чудових газонах університетської території. Але йдеться в даному разі, швидше, про кульбабки зовсім на іншій клумбі. Розповідають, що в аграрному — найконтрольованіший процес виборів. Якщо в інших університетах теж намагалися «формувати» волевиявлення студентів, то в масштабах значно менших. Тож тепер, коли спішне об'єднання напало на сумські ВНЗ, загал зробив свій висновок: поспішають до виборів. Адже уявіть, яку масу люду можна контролювати! Якщо раніше, якби якийсь ректор звинуватив у політичній неблагонадійності викладача, тому можна було податися до іншого ВНЗ. Тепер же світить тільки «вовчий білет». Якщо раніше студенти могли хвалитися відмінністю в демократичності своїх ВНЗ, то тепер — рви кульбаби!.. Подібні коментарі на сьогодні переважають усі аргументи на користь об'єднання. Звісно, неофіційно.

      Під кого ж твориться сіє? Якщо під вибори, то неминуче на перший план для мешканцiв Сум виступає фігура вже згадуваного керівника аграрного Олександра Царенка. В даному контексті відзначимо одне: не так давно Олександр Царенко поміняв свою партійну приналежність — уподобав соціал-демократів об'єднаних. І зовсім недавно став головним соціал-демократом області, очоливши місцеву СДПУ'о). Тепер простежується й нескладний логічний зв'язок, який, на думку багатьох, став причиною такого швиденького рішення про створення єдиного університету. ВНЗ очолює есдек, а керiвник відповідного міністерства має таку ж партійну належність. Зрештою канцелярією Президента завідує ще головніший есдек пан Медведчук. Питання є?

      Подейкують, сьогодні в аграрному масово пишуть заяви на вступ до згаданої партії. І злі язики кажуть, що вибір там невеликий: або ти член СДПУ(о) і викладач, або ж ні те, ні інше. Втім усе це лишається між рядками, бо ж відкритої незгоди з якимись діями керівництва ВНЗ ніхто не виявив. А мало що говорять недобрі люди!..

«Хвости» без права перездачі

      Студенти, які підписали листа до керівників держави, вирішили привернути увагу до ситуації. Вони звернулися до обласного Комітету молодіжних організацій iз проханням допомогти їм провести мітинг. Повідомлення про проведення цього заходу надійшло до місцевої влади. Про результативність мітингу, здавалося, чи варто говорити: Президент свого указу відміняти не буде. Час, коли можна було щось змінити, минув. І протягом цього часу не стурбувалися батьки. Продовжили традицію внутрішнього переживання проблеми викладачі, які мали б, здається, думати, в якому ж закладі вони працюватимуть. Можливо, вирішальним для них було інше питання: працюватимуть чи не працюватимуть взагалі?

      Найактивнішою виявилася молодь. «Діти, — сказав про них один з керівників громадських організацій. — Вони навіть не знають добре, що і як хочуть зробити. Тому важливо їх застерегти сьогодні від будь-яких політичних гасел, аби не нажили собі проблем. Хочуть захищати студентські права — хай саме це й роблять». Отже, здавалося б, час радикального впливу на ситуацію минув — цю сесію вже не перескласти ні викладачам з їхніми керівниками, ні батькам. Але за лаштунками події з'являються нові (чи старі?) режисери. І рядовий, здавалося б, мітинг, набуває нового значення. Бо ж тиск, який починає чинитися на студентів та на громадські організації, що їх підтримали, набуває нерядової масштабності. Як розповідали студенти, їх викликали по одному, їм погрожували, їх змушували писати заяви, що вони не хочуть ніяких мітингів. Це робили дорослі. Так би мовити, здійснювали «виховний момент». Завтра вони знову сіятимуть розумне, добре, вічне. Хоча вже вчинили самогубство як педагоги. Я, наприклад, і через десятки років не можу забути свого чудового викладача, написання курсової роботи у якого стало приводом для вигнання з університету нашого однокурсника — «за націоналізм». Нині той колишній викладач — великий український патріот. І я розумію, що на нього тоді, певно ж, тисли. Але чомусь не можу йому пробачити.

      Прес владної уваги повною мірою відчули громадські організації. «За один день було все: від спокусливих пропозицій до відвідин працівників КРУ та прямих погроз», — говорить голова обласної організації Спілки української молоді Георгій Сахнюк. Керівника ще однієї громадської організації, викладача педуніверситету Олександра Хоруженка саме в цей день «попросили» з роботи. Чому мітингу надали такого бурхливого значення? І чи самому, власне, мітингу, може, просто вияву непокори? Влада, певно, таким чином  готується до виборів: виробляє у населення своєрідний умовний рефлекс: будь-яка незгода з офіційною точкою зору — злочин.

      ...А що ж суть проблеми? Що ж із об'єданням ВНЗ? Єдиним виходом, здається, може бути відкладення терміну його створення. Хоча б для того, аби цю подію не прив'язували до політики, варто перенести щасливу мить на післявиборчий час. Але ректори принаймні двох ВНЗ говорять, що вже цього вересня студенти вступатимуть до нового закладу...

      До речі, про ректорів. Наостанок чому б не задатися запитанням, хто ж із трьох стане одним? Таке запитання пролунало і в прямому ефірі місцевого телебачення. Приблизно так: «Чи не станеться, що справжніми професорами, науковцями буде керувати голова колгоспу?». Так сприймає шановного пана Царенка, попри сучасні регалії та звання, частина сумського електорату. Це запитання учасники прямого ефіру «не помітили». Але народна думка схиляється, що саме він, який найактивніше лобіював об'єднання, очолить новий заклад. Утім є ще одна кандидатура, четверта. Прогнозують також, що керівну посаду може обійняти і Микола Соколов, нинішній заступник голови обласної державної адміністрації. Так, так, саме той, який, займаючи свою поважну посаду, минулого року висувався на виборах на Сумського міського голову, а вже цього року — на Роменського міського голову. Отже, йдеться-таки знову про вибори?..

* * *

      Мітинг, до речі, виявився не таким чисельним, як очікувалося. Та чи й могло бути інакше після стількох виховних заходів? І нічого революційного, як і передбачалося, не відбулося. Просто студенти хотіли, аби їхню думку також враховували. І щоб усе відбувалося на сцені, а не за лаштунками.