Мелітопольський «везувій»

      Тринадцять діб по тому, як над головами мешканців сіл Мелітопольського району засвистіли «гостинці» від вояків, командувач військами Південного оперативного командування генерал Григорій Педченко звернувся до журналістів: «Я вас усіх запрошую на адмінтериторію військової частини. Пропоную маршрут: штаб, казарма, їдальня, лазня, будинки, де жили сім'ї. Потім — огляд майданчика бази, до того моменту, де може ступити нога людини».

      Отже, зона НП. Довкола — руїни; двоповерховий будинок — страшно підійти. Обгорілі легковики хтозна-якої моделі, кітель капітана, стовбури обпалених не війною дерев... Деякі з об'єктів вояки силкувалися «рихтувати», однак без особливого ентузіазму. Відомо ж, що генерал Педченко запропонував міністру оборони розформувати військову частину (що так воно і буде — годі сумніватися, варто згадати лише долю Артемівського підрозділу Збройних сил України).

      Реалії такі, що А-2985 не буде, а ось боєприпаси, у тому числі зібрані (за інформацією прес-служби МінНС, з території більш як 300 квадратних кілометрів звезено майже 10 тисяч вибухонебезпечних предметів), ще «житимуть». Пан Педченко бідкався: «Щойно побував у селах, де почув категоричне: «Більше ніяких вибухів ми не хочемо чути!». «Я розумію людей, — каже генерал. — Однак і транспортувати такі боєприпаси на далеку відстань не можна. Деякі можуть вибухнути і в руках. Доведеться, можливо, знищувати їх на території бази».

      Уся територія запруджена боємотлохом; купа ящиків з боєприпасами височіє біля залізничної колії. І досі фахівці ухиляються від прямої відповіді щодо вірогідності нових вибухів. Перший заступник міністра надзвичайних ситуацій В'ячеслав Чучковський лише підсилив тривогу журналістів: учора він висунув голову з люка бронетранспортера — війнуло таким жаром! «Температура у кілька тисяч градусів у епіцентрі, не менше», — поділився враженням заступник міністра. І сказав, що упродовж останньої доби ліквідували пожежу на трьох майданчиках. Охолодили 53-й, «піддається» 55-й. А ось 54-й витримує «атаки» трьох пожежних поїздів і десяти одиниць спецпожежтехніки. Додатково проклали п'ятикілометровий водогін з пожежних «рукавів». Задіяно і чотири броньовані машини Міноборони. А температура майже не знижується. Генерал Педченко висловив припущення, що звідти, з епіцентру, ще можуть розлітатися боєприпаси, але запевнив, що «це будуть тільки гранати з невеликим радіусом ураження».

      До речі, щодоби групи розмінування збирають до тисячі гранат. За неофіційною інформацією, мешканці села також полюють за металом. Попри те, що місцева влада з перших днів біди закрила у районі всі пункти з прийому металобрухту, люди ризикують. Навколо, у буйних зелених травах (пройшли рясні дощі), військовики повтикали червоні прапорці небезпеки, чим, на жаль, відлякують не всіх сільчан. Тож немає гарантії, що колись, боронь Боже, почне «бухкати» і на подвір'ях «металошукачів». Словом, обсяги роботи у тисячі працівників груп розмінування ще великі. Люди кваплять саперів на поля, потрібно ж обробляти сільгоспугіддя. Водночас не дають згоди на знищення зібраного десь поблизу. Нагнали, мовляв, техніки — нехай вивозять чимдалі! На сьогодні це чи не найбільший головний біль генералів.

      Не забуло Міноборони і про сім'ї 22 військовослужбовців, котрі лишилися без житла і домашнього майна: їм виділили в середньому по одинадцять тисяч гривень, а квартири обіцяли придбати на вторинному ринку. Відучора зголосилися повернутися у військову частину працівники воєнізованої охорони, ніхто із 107 вохрівців не відмовився від подальшої роботи на артскладах бази.