Гранітну плиту в пам’ять про жертв геноциду в Білгороді–Дністровському на Одещині пошкодили в ніч на 1 лютого. Якісь люди її «зірвали з постаменту» й кинули. Головний спеціаліст відділу внутрішньої політики Білгород–Дністровської міськради Олександр Тимошенко розповів «УМ», що цей пам’ятний знак у місті встановили в 2008 році, перед відзначенням 75–х роковин Голодомору. Власне від Голодомору 1932—33 років місцеві мешканці не постраждали, бо ця територія до 1940 року входила до складу Румунії. Утім iз голодом ця місцевість пов’язана, адже небагатьом очевидцям Великого голоду таки вдалося втекти сюди від голодної смерті з УРСР, а у 1946—47 роках селяни, уже «радянські», постраждали від третього голодомору. «Тому на гранітній плиті пам’ятного знака вибито слова про жертви всіх трьох радянських голодоморів, — каже пан Тимошенко. — Цю плиту й завалили вандали. До речі, уже вдруге. Вперше — улітку 2010 року. Дивно, але разом із цим пам’ятним знаком чомусь страждає й інший — українській народній казці «Котигорошко» у Парку Перемоги. Вірогідно, це справа рук підлітків, що поневiряються». За його словами, пам’ятний знак забрали до реставраційної майстерні і за кілька днів він знову стоятиме на місці.
Тих, хто вчинив акт вандалізму влітку, міліція не розшукала. «Необхідно пильнувати, щоб цього разу негайно була порушена кримінальна справа за фактом скоєння злочину, щоб відбулося розслідування», — наголошує правознавець, голова Київського товариства «Меморіал» Роман Куцик. Він не впевнений, що напад на пам’ятник вчинили підлітки. За його словами, в Україні легально діють прокремлівські організації, які під прикриттям нинішньої влади руйнують пам’ятки національного значення, а натомість намагаються подати власну «версію» української історії. Вони діють, аби дискредитувати все українське як у самій державі, так і на міжнародному рівні. «Це не перший випадок вандалізму супроти пам’яток української історії, — каже історик, фахівець із питань національної пам’яті Світлана Мормель. — Наразі руйнування пам’ятника жертвам Голодомору — це не вияв ставлення власне до геноциду українців, а чергова демонстрація несприйняття усього комплексу української національної пам’яті».
Нагадаємо, що всі пам’ятники жертвам Голодомору, що були встановлені в Україні, свого часу перебували на обліку в Українському інституті національної пам’яті. З ініціативи Інституту картографії за сприяння УІНП понад рік тому було впорядковано й видано карту «Голодомор — геноцид українців», де позначено, зокрема, місця поховань, меморіали та пам’ятники на вшанування жертв геноциду 1932—33 років. Утім не відомо, чи всі вони стоять на обліку місцевих служб iз питань національної культурної спадщини.