Арабська весна народів

Після позавчорашнього «маршу мільйонів» у Каїрі та інших містах Єгипту з вимогами відставки президента Хосні Мубарака, 82–річний глава держави змушений був звернутися до народу з телезверненням, у якому заявив, що не збирається йти у відставку негайно, а має намір перебувати на своїй посаді до чергових президентських виборів у вересні цього року. Він пообіцяв не висувати на них свою кандидатуру на черговий, уже шостий, термін. Він обіцяв упродовж місяців, що залишилися до виборів, задовольнити вимоги опозиції, зокрема спростити порядок президентських виборів та висування кандидатів на цю посаду.

Але центральний каїр­ський майдан Тархір, на якому вже другий тиждень поспіль тривають перманентні мітинги опозиції, не вірить Мубараку і вважає, що «старий лис» лише хоче продовжити своє володарювання, щоб потім на виборах передати його комусь зi свого оточення та, таким чином, зберегти режим незмінним. Опозиція не має наміру здаватися і збирається розбити новий табір біля стін президентського палацу. Опозиційні сили об’єдналися в Національну коаліцію за зміни, яка проголосила маніфест своїх дій. Коаліція має заповнити владну пустку в разі падіння теперішнього режиму, а наразі вимагає розпуску парламенту, прийняття нової Коституції та проведення загальних виборів.

Вирують не лише Туніс та Єгипет. Сьогодні опозиція Ємену проведе свій «День гніву» за зразком єгипетського з вимогами відставки 64–річного президента країни Алі Абдалли Салеха, який перебуває біля керма влади вже 35 років. Відчуваючи недобре, Салех учора дав інтерв’ю супутниковому телеканалу «Аль–Джазіра», в якому пообіцяв, що не буде висувати свою кандидатуру на наступних президентських виборах і що також не передасть владу своєму сину, як планував раніше. Питання лише в тому, що наступні президентські вибори мають відбутися 2013 року. Тож опозиція підозрює, що Салех лише хоче виграти час, щоб перечекати «парад революцій» в арабському світі. А потім усе повернеться на старі місця.

Протести в Йорданії з подібними до єгипетських вимогами вже спричинили падіння уряду на чолі з Саміром Ріфаї: його розпустив король Абдалла ІІ, щоб випустити пару. Протестувальники вимагали передусім вжити активних заходів для боротьби з галопуючими інфляцією та безробіттям. Тож король поставив перед новим главою уряду Марухом Бахітом завдання провести «справжні політичні реформи», ніби йому хтось заважав проводити їх раніше. Зміна уряду та прем’єр–міністра — це лише тасування карт старої колоди, оскільки Бахіт уже обіймав посаду глави уряду в 2005—2007 роках і безпосередньо причетний до погіршення економічної ситуації в країні.