Музична блокада

Першого лютого Верховна Рада у першому читанні прийняла законопроект про внесення змін до закону про телебачення і радіомовлення. За нього проголосували — з другої спроби, бо за результатом першої він не набрав потрібної кількості голосів, — 240 депутатів: члени фракцій Партії регіонів, КПУ, Блоку Литвина та позафракційні. Ті, хто за офіційною версією дбає, щоб вітчизняний інформаційний простір відповідав вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення. За красиво–правильним прикриттям — антиукраїнська суть. Зареєстрований ще 26 квітня минулого року законопроект, поданий «регіоналкою» Оленою Бондаренко, пропонує вилучити із закону квоти для національного музичного продукту — норму про те, що музичних творів українських авторів чи виконавців у ефірі має бути не менше 50 відсотків.

«Як iдеться у висновку Головного науково–експертного управління, цей закон може призвести до послаблення національних інтересів держави, — констатував у парламенті депутат від фракції «НУНС» Юрій Кармазін. — Управління рекомендує за результатами розгляду в першому читанні поданий законопроект відхилити. Я також вважаю, що такий закон не потрібен».

«Останнім часом узагалі йде наступ на все українське: мову, авторів, пісні, музику, мистецтво. І, на жаль, не безуспішно, — коментує спробу вилучити мовні квоти композитор і продюсер Анатолій Карпенко, віце–президент фонду «Співай, Україно!». — Єдина надія, що якимось чином постане інтелігенція і захищатиме справді державні інтереси».

«За всі роки незалежності, навіть iз квотою, українська держава досить мляво відстоювала свої позиції в інформаційному просторі, — переконаний режисер, заслужений діяч мистецтв України Сергій Архіпчук. — Те, що зараз робиться, — це велике свинство. Тимчасові люди — кажучи їхньою мовою, «врємєнщікі» — думають, що схопили Бога за бороду і зможуть зiгнути нас у три погибелі. Ми це вже проходили. І значно сильніші бузувіри і кровопивці намагалися нас зламати. І це їм не вдалося. Ця дрібнота, ці політичні вискочки на глиняних ногах, дуже швидко відчують, що вони копають яму для себе. Те, що хочуть зробити в Україні, Росія вже зробила зі своїми народами Поволжя. Ульчі, мордвини розчинилися у російському «морі». Але розчинити українців в Україні не вдасться. Бо вже є нова людина, нова спільнота. Громадські молодіжні організації почали гуртуватися відразу після Харківських угод».

ДО РЕЧІ

У 2006 році власник радіокомпанії «Гала» Джозеф Лемір подав у Арбітражний трибунал при Міжнародному центрі з вирішення інвестиційних суперечок (ICSID) позов до уряду України. Лемір, зокрема, хотів оскаржити норми Закону «Про телебачення й радіомовлення», які квотують музичні твори українських виконавців. Але своїм рішенням від 14 січня 2010 року трибунал відмовив йому в задоволенні цієї частини позову, визнавши право держави на підтримку національної культури.