Віктор Ющенко певен: кожен українець має бувати у Крутах. (Олега СИДОРЕНКА.)
У суботу на Чернігівщину, до меморіалу Героїв Крут, з'їхалося більше тисячі людей. Представники політичних партій, громадських та козацьких організацій прибули на щорічну акцію вшанування подвигу юних патріотів, що стали на захист Української держави від більшовицької навали. Акцію–реквієм традиційно організувала «Наша Україна».
Із самого ранку десятки автомобілів та автобусів створили справжню проблему для працівників ДАІ: виникла проблема з розміщенням транспортних засобів — на таку кількість учасників заходу не очікували. Починаючи з 9–ї години ранку, до Меморіалу стали підходити колони представників опозиційних політичних сил: «Нашої України», УНА–УНСО, «Свободи», Конгресу українських націоналістів, УНП, «За Україну!», а також Спілки офіцерів України, козацьких організацій, ветеранів УПА та Пласту.
Після покладання квітів та вінка до пам'ятника почалися виступи активістів організацій і партій. Одними з перших слово взяли представники ВО «Свобода» — голови Львівської облради Олег Панькевич та Тернопільської облради Олексій Кайда. Олег Панькевич провів паралелі між подіями 93–річної давнини і новітнім етапом історії України: «Наступ владних українофобів на все українське свідчить, що непокаране зло завжди повертається. Українці повинні пам'ятати всіх, хто чинив злочини проти української нації. І жодні табачники не викинуть з пам'яті української нації імена тих, хто поклав своє життя за Україну».
Виступ провідника партії «За Україну!» В'ячеслава Кириленка також стосувався не так самого подвигу українських студентів, як нинішньої політики, яку проводить Президент Янукович разом із урядом: «Севастополь віддали. Сказали, що газ буде за копійки людям, ніколи не підвищиться, а ціна на нього зростає із кожним днем. Газотранспортну систему віддають. Крейсер «Україна» хотіли нібито продати, тепер Росія каже, що забере наш крейсер безкоштовно, бо «то ж металобрухт». Закон про мову внесли, яким хочуть знищити українську. І внесли його від президентської фракції і не відкликають, попри свої запевнення, що вони нібито захищають і розвивають українську мову». Пан Кириленко також закликав правоохоронні органи захистити меморіал Героїв Крут від зазіхання вандалів: «Уже неодноразово здійснювалися спроби спаплюжити меморіал Героїв Крут, у першу чергу до цього спонукає антиукраїнська риторика деяких урядовців, зокрема їхні спроби переписати підручники з історії України».
Коли оголосили виступ Віктора Ющенка, люди почали підтягуватися ближче. «Дякуємо Вам, Вікторе Андрійовичу, за те, що прагнули створити єдину помісну церкву!», «Спасибі за внесок в українську культуру!» — залунали вигуки з юрби ще до того, як Ющенко розпочав промову.
«Свободівця» Ігоря Мірошниченка, який одразу на ті подяки висловив своє «фе», люди швидко втихомирили. Жінка, що стояла поруч із партійцем, свого обурення не стримала: «Заспокойтеся і майте повагу, ми вас і вчора по телевізору бачили, і позавчора. Втомили ви людей, дайте послухати гідну людину». Мірошниченкові разом з іще кількома партійцями не лишилося нічого, як піти «грітися в музей».
Тим часом лідер «Нашої України» про політику майже не говорив. Хіба на початку виступу, коли продемонстрував нове видання підручника з історії України, у якому немає жодної сторінки, присвяченої Героям Крут. На таке намагання влади розправитися з національною пам'яттю Ющенко зауважив: «Історій не буває п'ять чи сім. Історії не буває донецької чи київської, чи галичанської. Більше того — «общєй» історії не буває. Національна історія є лише одна».
Більша частина промови екс–Президента стосувалася національної ідеї і національних цінностей: «Від чого сьогодні застерігають Крути? Крути говорять, що 100 років тому забрати нашу соборність і незалежність можна було військовою, мілітарною окупацією. Сьогодні — окупація здійснюється у світі, як правило, не мілітарно, окупація здійснюється гуманітарно. Якщо у нас не буде імунітету від засилля чужої мови, чужої пам'яті та культури — у нас не буде історії. А історія вчить, що за самооцінкою нації іде її самовизначення, а за самовизначенням формується єдність нації і соборність (...) Україну завжди єднав і буде єднати український дух. Якраз український дух завжди витає на цьому полі. От чому потрібно завжди їхати у Крути, везти сюди своїх дітей, допомагати музею, бувати тут треба кілька разів на рік», — закликав Ющенко.
Голова політради «Нашої України» Валентин Наливайченко подякував усім організаціям, які об'єдналися, виступили разом і разом вшанували подвиг Героїв Крут. «Тут стоять молоді люди, які об'єдналися навколо однієї справи, — сказав він. — Я дякую кожній патріотичній організації, кожному патріоту, який приходить сюди і шанує цей подвиг». Наливайченко наголосив: «Ми маємо пам'ятати, що не булава нас об'єднає, а наша спільна українська справа і наше спільне майбутнє».
Бій під Крутами відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути біля селища Крути та поблизу села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав п’ять годин між багатотисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300 київськими студентами, що захищали підступи до Києва. Бій у перебігу військових дій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крут. У 2006 році за сприяння Президента України Віктора Ющенка було відкрито меморіал пам’яті Героїв Крут.
Учасники мітингу, присвяченого 93й річниці бою під Крутами, вимагають повернути згадку про подвиг Героїв Крут у підручники історії. Про це йдеться в ухваленій 29 січня 2011 року резолюції мітингу. Його учасники також вимагають повернути Українському інституту національної пам'яті статус центрального органу виконавчої влади і припинити формувати державну політику збереження національної пам'яті за вказівками з Кремля, а також звільнити з посади міністра освіти, науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника. Резолюція також містить звернення до Президента України Віктора Януковича, у якому засуджуються рішення «підконтрольних судів» щодо позбавлення звання Героя України видатних лідерів українського національновизвольного руху Степана Бандери і Романа Шухевича.
Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>
Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>
У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>
На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>
Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>
Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>
