На церемонію інавгурації «останнього диктатора Європи» не прийшли посли країн Євросоюзу і США. Лукашенку байдуже — він погрожує санкціями у відповідь. (Рейтер.)
Учора заступник держсекретаря США, який зараз перебуває з візитом у Мінську, відвідав правозахисний центр «Весна» — одну з мішеней нинішніх репресій білоруської влади. Сама держсекретар Клінтон у США зустрічалася з Наталею Колядою — директором знаменитого «Вільного театру», забороненого режимом Лукашенка за спектаклі про репресії і гоніння. 19 грудня Наталю з чоловіком, Миколою Халезіним, заарештував КДБ, але після допиту їх відпустили, і подружжю вдалося виїхати до США.
20 січня Європарламент ухвалив резолюцію щодо Білорусі, в якій закликає ЄС негайно запровадити санкції проти представників білоруського режиму. У відповідь Лукашенко вибухнув погрозами, пообіцявши «вжити у відповідь адекватних заходів, аж до найжорсткіших». «Невже не пустить західних інвесторів, яких сам же нещодавно закликав?» — іронізують білоруси. Опозиційно налаштовані мешканці Білорусі схвалюють появу резолюції ЄП, але при цьому багато хто вважає її занадто м’якою або просто безрезультатною — після виборів 2006 року Лукашенко вже довів, що й «нев’їзним» до Європи йому живеться цілком непогано. На відміну від білоруського народу.
Щоранку тисячі білорусів прокидаються з двома думками: «Хто наступний?» і «Коли все це закінчиться?». На жаль, процесам, що відбуваються в країні впродовж останнього місяця, поки не видно кінця. Щодня по всій країні проходять нові обшуки, арешти, допити, суди, «профілактичні бесіди» в міліції і КДБ. І чуючи або читаючи чергову таку новину, кожен точно знає: «наступним», можливо, бути йому.
Не дивно, що найпопулярнішим поздоровленням у нас зовсім недавно було: «С Новым годом и старым гадом».
«Емоційні орієнтири збилися... Добра новина викликала в мене сльози», — каже моя колега з незалежного видання.
Колеги із залежних видань мовчать. Урядова газета, в якій я свого часу працювала, передруковує одну за одною частини викривальних матеріалів спецслужб — про розкриту ними «змову» за участю опозиції та іноземних дипломатів.
Влада оголосила про намір притягнути до відповідальності всіх, хто 19 грудня (під час опозиційної демонстрації проти фальсифікації результатів виборів) був на Майдані. Це кілька десятків тисяч осіб. Їх «вирахували» по мобільних телефонах. Тільки абонентів білоруської мережі МТС у районі між станціями метро «Жовтнева» та «Площа Леніна» (відповідно, між площами Жовтневою та Незалежності) з 8–ї до 11–ї вечора «кривавої неділі» виявилося більше 74 тисяч. Хто з їхніх власників дійсно приходив протестувати проти фальшивих виборів? Хто проїжджав повз на машині? Хто сидів в одному з найближчих кафе? Хто пив чай у своїй квартирі в центрі столиці? Уявіть собі: перелопатити опитуваннями і допитами тисячі людей, щоб з’ясувати це, тепер і є завданням правоохоронців. Скільки часу це займе, невідомо.
За даними моніторингу правозахисного центру «Весна», з 20 грудня по 20 січня в Білорусі проведено 110 обшуків і 82 допити. В офісі самої «Весни» за місяць обшуки відбувалися двічі. Але й ця інформація кожні півдня стає неповною. Не минає дня, щоб не відбулося кількох нових обшуків, кого–небудь не забрали рано–вранці з дому, просто на вулиці, з робочого місця на допит у КДБ. Декого викликають по кілька разів. У повістках при цьому чекісти чи міліціонери можуть «забути» вказати, в якості кого з тобою так жадають поспілкуватися. Дехто після такого спілкування потрапляє до судів і за ґрати.
Обшуки в офісах незалежних ЗМІ, правозахисників, профспілок, демократичних партій і рухів плавно переходять у «шмони» на квартирах активістів. Паралельно у безлічі громадян беруть відбитки пальців, проводять фото– і відеозйомку. Щодня новим і новим людям приходять повістки, запрошують на розмову до «органів» по телефону, а то й доставляють туди примусово. І все це відбувається «в рамках розслідування кримінальної справи про масові заворушення», порушеної щодо подій 19 грудня. Розслідуванням зайняті представники не тільки Комітету держбезпеки, а й Управління з боротьби з організованою злочинністю МВС. Більше того, за переказами деяких допитаних громадян, до роботи підключено також військову контррозвідку.
Минулої п’ятниці, напередодні своєї інавгурації, Лукашенко ще раз натякнув, що готовий тимчасово відпустити на волю тих, хто покається. Мовляв, свобода у ваших руках... Президент проговорився, що за місяць із свiдчень так і не склалася потрібна йому картинка.
20 січня кількість обвинувачених у справі про масові заворушення сягнула 33.
Крім того, у справі проходить ще, як мінімум, 16 підозрюваних. При цьому 28 обвинувачених та п’ятеро підозрюваних зараз перебувають у слідчих ізоляторах, більшість — у мінському СІЗО КДБ. Серед них — колишні кандидати в президенти Володимир Некляєв, Андрій Санников, Микола Статкевич, Олесь Михалевич, багато їхніх довірених осіб та членів штабів. В’язнем КДБ став і колишній міліціонер Олександр Класковський, який намагався зупинити спецназ. За ґратами також відомі журналістки Ірина Халіп (дружина Санникова) і Наталія Радіна, 20–річна заступниця голови опозиційного «Молодого фронту» Настя Положанко. Крім того, досі у в’язниці перебувають голова цієї організації Дмитро Дашкевич та її активіст Едуард Лобов. Обидва були превентивно затримані за день до виборів і звинувачені в хуліганстві (точніше, в його намірі — нібито хотіли побити когось цвяходером).
До заарештованих за кримінальними статтями слід додати тих, кого звільнили під підписку про невиїзд (як, наприклад, екс–кандидатів Віталя Римашевського, Дмитра Уса і Ригора Костусєва, керівника штабу Некляєва Андрія Дмітрієва) або хто встиг сховатися за межі країни (як охоронець Санникова Леонід Новицький чи молодіжний активіст Микита Краснов).
Підозрюваних в організації та участі у «масових заворушеннях» стає все більше — як і тих, хто відбуває адміністративні «доби», та покараних неймовірними штрафами. Промовистим є приклад кореспондента білоруського Радіо «Рація», яке веде мовлення із сусідньої Польщі, Бориса Горецького. У нього перевірили документи в КДБ, перервавши інтерв’ю з рідними політв’язнів біля в’язниці, звинуватили в роботі на закордонне ЗМІ без акредитації (якої на прохання редакції в МЗС так і не видали), запитали щось про Площу і ... засудили на 14 діб. Тепер Борис пише матеріали в ізоляторі на вулиці Окрестіна.
Головний біль суспільства, яке проявляє в ці нелегкі дні небачену в історії Білорусі солідарність, — в’язні тюрми КДБ, відомої в народі як «американка». До найвідоміших із них — Некляєва, Статкевича, Санникова, Халіп та багатьох інших — з 29 грудня не допускають адвокатів. Захисників, які бачили своїх підзахисних хто один, хто два рази з моменту затримання, намагається «пресувати» мін’юст, погрожуючи позбавленням ліцензії. «Вина» юристів у тому, що «розголосили» відомості про стан здоров’я побитих суперників узурпатора. Але, всупереч очікуванням, Мінська міська колегія адвокатів виявилася не слухняною, а принциповою: ніяких порушень у діяльності своїх колег вона не знайшла. Навпаки, їхні вимоги про зустрічі з підзахисними визнала законними. Зараз діяльність Мінської колегії адвокатів почав перевіряти мін’юст...
Тим часом один із багаторічних лідерів вуличних акцій опозиції Микола Статкевич в «американці» оголосив голодування, яке триває вже 35–й день. Враховуючи досвід Віктора Гончара, до якого застосовували примусове годування у в’язниці (що прирівнюється до тортур), не можна виключати таких самих заходів і щодо Статкевича. Доля Миколи викликає найбільшу тривогу ще й тому, що саме його виступи у прямому телеефірі були найжорсткішими — чого варті лише знамениті слова: «Поверни нам вибори, які ти у нас украв!». Основне питання кінця грудня — «Чи живий Некляєв?» — тепер змінилося на інше: «Чи живий Статкевич?»
Утiм не меншу тривогу викликає і доля всіх інших арештантів, вже визнаних «Міжнародною амністією» в’язнями сумління. Що з ними роблять — невідомо. Різними шляхами просочуються скупі відомості: температура в камерах близько +10, Наташа Радіна і Володя Кобець (керівник штабу Санникова) хворіють на бронхіт, колишніх кандидатів чи то відвозять «з речами», чи то періодично доставляють у СІЗО МВС Жодіно і Мінська — або для зайвого тиску, або за браком місць в «американці»...
Крім можливих моральних і фізичних тортур, в’язні, поза всяким сумнівом, відчувають на собі величезний моральний тиск із боку спецслужб. В Ірини Халіп та її чоловіка Андрія Санникова влада весь цей місяць намагалася забрати їхнього трирічного сина Данила. На очах Даніка Санникова кілька разів проводили обшуки в квартирах його батьків, а також бабусь і дідусів. За словами їхніх знайомих, які були понятими, дитина впродовж першого обшуку просиділа, завмерши, «як соляний стовпчик». Поки мама Ірини Люцина Юріївна збирала документи на опікунство, «органи» кілька разів нагадували про себе. Навіть у день, коли чиновники органів опіки вже пообіцяли бабусі, що онук залишиться з нею, з’явилося дивне спростування: чиновниця місцевого виконкому заявила, що рішення офіційно ще не прийнято. Нарешті 20 січня Люцина Юріївна отримала офіційний документ про опікунство... Батька Ірини Халіп тим часом виписали з лікарні: через стреси він переніс 2 операції на очах.
Важко доводиться сім’ям усіх репресованих. Дружина мого заарештованого приятеля Олеся Михалевича, викладачка англійської мови Мілана, носить передачі з «кенгурушкою», в якій сидить їхня однорічна дочка Оленка. Від старшої, 10–річної Лесі, інформацію про арешт тата намагалися приховувати, поки вона не почула про це на автовідповідачі.
Діти заарештованих переживають найбільше. Коли на Площі–2010 була я, за кілька хвилин до розгону мій син плакав у телефонну трубку — це і стало поштовхом до рішення піти звідти. Мої нерви здали. Один арешт мами мій син уже пережив... Утiм я вже змирилася з тим, що він може виявитися не останнім.
Україну на церемонії інавгурації Олександра Лукашенка представляв посол у Мінську Роман Безсмертний. Спершу у ЗМІ з’явилася інформація, що він, за прикладом колег із ЄС та США, до Палацу республіки не прийшов. Однак згодом це повідомлення було спростовано.
«Україна не поділяє підхід білоруської влади до взаємин з опозицією. Але до різких кроків у відносинах із Білоруссю Київ не вдаватиметься, оскільки, на відміну від країн ЄС, має набагато тісніші економічні зв’язки з Мінськом», — пояснив «Німецькій хвилі» директор Департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин.
За умов тотального контролю й стеження за незгодними з владою одним із найпопулярніших слів в опозиційному середовищі стала загадкова абревіатура ШОС. З’явилося це буквосполучення ще після виборів 2006 року і зараз набуває стрімкого поширення, ставши ледве не привітанням між опозиціонерами. Розшифровується абревіатура просто: «Шоб он сдох». Хоча для людей особливо гуманних є «м’якший» варіант: «Шоб он сел».
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
