Марек Краєвський — сучасний польський топ–детективіст. Першу книжку опублікував 1999–го у знаменному віці тридцяти трьох років. Роман «Смерть у Бреслау» сприйняли назагал прихильно, але й сторожко, адже автор не належав до цеху професійних літераторів. Три наступні роки викладач класичної філології Вроцлавського університету писав другий роман, і вихід детективу «Кінець світу у Бреслау» став тріумфальним: книжка здобулася на титул найкращого польського детективу 2003–го. Відтоді його новинки фігурують у списках тамтих бестселерів.
Нині Марек Краєвський є автором сімох романів. П’ять із них (включно з останнім — «Еринії», 2010) перекладено й видано українською. Першим у нас вийшов саме лавреатський твір: «Кінець світу у Бреслау» (К.: Факт, 2007). Через рік його книжки з‘являлися у столичному видавництві «Нора–Друк» та у львівській «Піраміді». Але український продюсер пана Марека — львівський філолог Анатолій Івченко — вирішив, що ці видавці геть не переймаються промоцією свого автора й заснував власне видавництво «Урбіно». Разом із незмінною перекладачкою Краєвського пані Боженою Антоняк.
У новопосталому видавництві книжки М.Краєвського одразу виграли, бодай візуально: європейський «пухкий» папір замість примітивної «газетки», класично округлений корінець, цілком модерне оформлення, виконане відомим літератором Іллею Стронґовським. Як це вплинуло на продажі, наразі не знаю (сподіваюся, таки успішно). Але над тим, чому в Україні ці детективи поки що не стали аншлаговими, варто замислитися.
Річ у тім, що книжки Краєвського виразно дисонують з усім тим, до чого призвичаєний український масовий читач. Візьмемо кращі зразки вітчизняного детективу — авторства Андрія Кокотюхи. Тут усе крутиться виключно навколо грошей: злочини умотивовані саме меркантильним інтересом. Інтереси персонажів не виходять за рамці щоденної побутової прагматики та життя за поняттями «здорового глузду». Але й це видається «інтелектуальною» прозою на тлі нескінченних серіалів, які з дня у день крутить нам російське телебачення. Годі уявити собі у цьому контексті такі згадування–поняття, як «Горацій», «Моцарт» чи «Ель Греко».
Інша річ — сучасний світовий детектив. Кого б ми не взяли — американця Паттерсона, іспанця Сафона чи поляка Краєвського — обов‘язково зіткнемося із сюжетно виправданими іменами культурного спадку. У Краєвського, наприклад, навіть рядові інспектори, що свого часу не закінчили гімназійного курсу, оперують латинськими афоризмами. Вони більш–менш обізнані з історією, традиціями і деякими давніми книгами. Фройд та Юнґ для них не глуха екзотика, а ключі для розгадки злочину. Та й самі розслідувані справи — не банальна «чорнуха», а психологічні перверзії з царини підсвідомості.
Але попри те, головні персонажі детективів Краєвського — зовсім не аморфні «інтелігенти» (хоч одного разу інспектора й названо «поліцейським–філологом»). «Якби я був таким м’якотілим, то не зміг би майже двадцять п’ять років відпрацювати в поліції», — каже герой–слідчий. І тут не важить, чи це німець Ебергард Мокк із вроцлавського циклу, а чи поляк Едвард Попельський з циклу львівського (саме так: дві останні книжки — «Голова Мінотавра» та «Еринії» — сюжетно гніздяться у довоєнному Львові). В суті справи, це один персонаж, у якому чимало від нарцисизму a la Пуаро: він любить шахи; не терпить спеки, бруду й смороду; не байдужий до дівчаток. Та ще більше, мабуть, тут від самого автора (якщо уважно роздивитися його портрети у рецензованих книжках): «Могутні груди… міцні руки… різка вдача… підозріливість мізантропа». Схоже, університетський викладач прожив у своїх романах повноцінне «інше» життя, сенс якого у фразі: «Ми, поліцейські, упорядковуємо світ».
У цій сентенції, до речі, й розгадка того, чому Краєвський пише детективи у стилі ретро. Бо — «майбутнє чітко визначалося минулим». Без знання історії культури годі передбачити прийдешнє — у тому числі й у перебігу звичайного кримінального слідства. Автор, як і його герой, упорядковує минувшину заради розуміння сьогодення. Усі романи Краєвського, дія котрих відбувається між двома світовими війнами, обов’язково закінчуються спільним знаменником у вигляді сучасної картинки–підсумку.
Це та широта і глибина погляду, яких зле бракує нинішній українській прозі (і не лише детективній). Американський літературознавець Гаролд Блум якось зазначив: «Сучасні автори не люблять чути, що їм доведеться змагатися із Шекспіром і Данте» (Гаролд Блум. Західний канон: книги на тлі епох. — К.: Факт, 2007). Марек Краєвський із тих, хто не боїться сперечатися із класиками. Останній його роман — «Еринії» — це, фактично, контрапункт до однієї з трагедій Есхіла; це парафраз самої античної естетики: вивернута навспак давньогрецька «теорія упізнавання».
Завдяки гарним перекладам п’яти книжок Марек Краєвський увійшов до сучасного вітчизняного літературного процесу. Тепер нашим авторам не вільно нехтувати досвідом цього талановитого поляка. Якщо вони й уникнуть змагатися з Шекспіром, то з Краєвським їм прийдеться рахуватися хоч–не–хоч. А внаслідок такої конкуренції наш читач напевне дістане більш якісний літературний товар.
Продовжуємо публікувати результати ХІІ Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року’2010».
* у правому стовпчику – рейтинґ книжки: кількість набраних балів поділена на кількість експертів у номінації
1. Оксана ЗАБУЖКО. Музей покинутих секретів. – К.: Факт, 832 с.(п) 60,33
2. Сергій ЖАДАН. Ворошиловград. Сер. «Графіті». — Х.: Фоліо, 442 с.(п) 51,79
3. Валерій ШЕВЧУК. Роман юрби. Хроніка «безперспективної» вулиці (1972–1991). – К.: Пульсари, 736 с.(п) 49,54
4. Олег ЛИШЕГА. Друже Лі Бо, брате Ду Фу... Сер. «Приватна колекція». – Л.: Піраміда, 148 с.(п) 27,33
5. Анатолій ДІМАРОВ. Божа кара. Сер. «In corpore». – К.: Український письменник, 427 с.(п) 24,42
6. Галина ПАГУТЯК. Потонули в снігах. Сер. «Приватна колекція». – Л.: Піраміда, 184 с.(п) 24,38
7. Юрій ВИННИЧУК. Груші в тісті. – Л.: Піраміда, 288 с.(п) 19,83
8. Олесь УЛЬЯНЕНКО. Жінка його мрії. — Х.: Треант. 16,75
9. Юрій ІЗДРИК. АМ™. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 320 с.(п) 16,54
10. Андрій СОДОМОРА. Сльози речей: Новели, образки, медитації. Сер. «Приватна колекція». – Л.: Піраміда, 172 с.(п) 15,92
11. Анатолій ДНІСТРОВИЙ. Дрозофіла над томом Канта. Сер. «Приватна колекція». – Л.: Піраміда, 148 с.(п) 14,58
12. Павло ВОЛЬВАЧ. Кляса. Сер. «Графіті». — Х.: Фоліо, 442 с.(о) 14,08
13. Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 320 с.(п) 13,75
14. Марія МАТІОС. Солодка Даруся / Даруся сладкая. – Л.: Піраміда, 424 с.(п) 13,50
1. Марія МАТІОС. Вирвані сторінки з автобіографії. – Л.: Піраміда, 368 с.(о) 43,75
2. Марина та Сергій ДЯЧЕНКИ. Ритуал. Сер. «Фентезі». – К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 304 с.(п) 33,00
3. Сновиди. Сни українських письменників. «Доросла серія». – К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 416 с.(п) 30,92
4. Юрій МАКАРОВ. Геній місця. – К.: Факт, 256 с.(п) 24,67
5. Леся ВОРОНИНА. У пошуках Оґопоґо. Сер. «Мандри». – К.: Нора–Друк, 176 с.(п) 24,42
6. Василь ШКЛЯР. Елементал. — Л.: Кальварія, 160 с.(о) 20,88
7. Лесь ПОДЕРВ’ЯНСЬКИЙ. Герой нашого часу. – Х.: Фоліо, 384 с.(п) 19,92
8. Люко ДАШВАР. Мати все. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», с.(п) 16,33
9. Ірена КАРПА. Жовта книга: 50 хвилин трави. Фройд би плакав. Сни Ієрихона. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 320 с.(п) 15,83
10. Андрій КОКОТЮХА. Аномальна зона. Сер. «Морок». – К.: Нора–Друк. 246 с.(о) 15,46
11. Олег ЧОРНОГУЗ. Гроші з неба. – К.: Український письменник, 420 с.(п) 13,96
12. Андрій КОКОТЮХА. Чужі скелети. Сер. «Фієста». – К.: KM Publishing, 304 с.(о) 13,54
13. Володимир ЛИС. Графиня. – Луцьк: Твердиня, 188 с.(о) 13,54
14. Тимур ЛИТОВЧЕНКО. Орлі, син Орлика. Сер. «Історія України в романах». – Х.: Фоліо, 282 с.(п) 13,00
1. Салман РУШДІ. Флорентійська чарівниця. – К.: Видавництво Жупанського, 288 с.(п) 41,79
2. Віктор ЄРОФЄЄВ. Енциклопедія російської душі. – К.: Ярославів Вал, 224 с.(п) 41,67
3. Чеслав МІЛОШ. Абетка. – Х.: Треант, 354 с.(п) 41,63
4. Жозе САРАМАГО. Євангелія від Ісуса Христа. – Х.: Фоліо, 539 с.(п) 33,29
5. Жан Марі Ґюстав Ле КЛЕЗІО. Потоп. Сер. «Лавреати Нобелівської премії». – К.: Видавництво Жупанського, 252 с.(с) 31,04
6. Ден БРАУН. Втрачений символ; Точка обману. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 606+528 с.(п) 26,21
7. Стівен КІНҐ. Вовки Кальї. Темна вежа V; Пісня Сюзанни. Темна вежа VІ. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 720+464 с.(п) 22,79
8. Володимир СОРОКІН. День Опричника; Цукровий Кремль. Сер. «Карта світу». – Х.: Фоліо, 186+219 с.(п) 19,88
9. Мюрель БАРБЕРІ. Елегантна їжачиха. Сер. «День Європи». – К.: Нора–Друк. 360 с.(п) 14,25
10. Маріуш ЩИҐЕЛ. Ґоттленд. – К.: Темпора, 240 с.(п) 13,92
11. Марек КРАЄВСЬКИЙ. Привиди в місті Бреслау; Еринії. Сер. «Кримінал». – Л.: Урбіно, 272+240 с.(п) 12,92
12. Харукі МУРАКАМІ. 1Q84. Книга друга. – Х.: Фоліо, 447 с.(п) 12,50
13. Януш Леон ВИШНЕВСЬКИЙ. Самотність у мережі; Дорота ВЕЛЛМАН, Януш Леон ВИШНЕВСЬКИЙ. Аритмія почуттів. – К.: Махаон–Україна, 352+224 с.(п) 9,54
14. Брайан д’АМАТО. Вогонь майя. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 832 с.(п) 9,04
1. Ліна КОСТЕНКО. Берестечко. Історичний роман. – К.: Либідь, 232 с.(п) 87,46
2. Ліна КОСТЕНКО, Ольга БОГОМОЛЕЦЬ, Іван МАРЧУК. Ґіацинтове сонце. – К.: Либідь, 168 с.(п) 39,21
3. Іван МАЛКОВИЧ. Все поруч. – К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 336 с.(п) 38,13
4. Павло ВОЛЬВАЧ. Вірші на розі. – К.: Ярославів Вал, 63 с 30,38
5. Аз, два, три… дванадцять – лист у пляшці. Антологія Авторського Зарубіжжя. Сер. «Приватна колекція». – Л.: Піраміда, 312 с.(п) 25,38
6. Хорхе Луїс БОРХЕС. У перекладах Сергія Борщевського; Вибрані поезії у перекладах Григорія Латника. – Л.: Кальварія, 160+160 с.(п) 23,71
7. Мар’яна САВКА. Тінь Риби. – Л.: Видавництво Старого Лева, 64 с.(о) 20,25
8. Поетична Червона книга України. – Чернівці: Букрек, 108 с.(п) 19,79
9. Павло ГІРНИК. Посвітається. – К.: Пульсари, 376 с.(п) 19,46
10. Улюблені вірші про кохання. Жіночий примірник; Чоловічий примірник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 256+240 с.(п) 14,13
11. Ґабріела МІСТРАЛЬ. Вибрані поезії у перекладах Григорія Латника. – Л.: Кальварія, 160 с.(п) 11,96
12. Людмила ТАРНАШИНСЬКА. Його Величність Час. – К.: Bona Mente, 144 с.(о) 11,04
13. Дванадцять: Українська поезія авторів Карпатського регіону у словацькому перекладі В.Юричкової. Сер. «Між Карпатами і Татрами». – Ужгород: Ліра, 260 с.(о) 9,63
14. Назар ГОНЧАР. Не здуру ґуру дзен; Іван ЛУЧУК. Велес — се лев. — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 88 с.(п) 9,42
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
