Координатор проекту «Захист прав порушень людини у галузі охорони здоров’я» Айгуль Муканова наголошує, що проблема відсутності у вітчизняних колоніях та СІЗО належної медичної допомоги у 2010 році набула страхітливих масштабів. «Ситуація ніяк не може зрушити з мертвої точки. Зафіксовано дуже багато випадків, коли людей запроторюють під варту, хоча вони не загрожують суспільству», — каже пані Муканова.
За словами правозахисниці, дуже великий потік справ у 2010 році був пов’язаний iз медичними проблемами ВІЛ–інфікованих, яких часто навіть не обстежують. При цьому такі засуджені мають безліч супутніх захворювань — туберкульоз, гепатит та інші тяжкі захворювання. «Без медичної допомоги вони змушені вмирати за стінами виправних установ і в слідчих ізоляторах», — обурюється Айгуль Муканова.
Правозахисниця впевнена, що змінити ситуацію зможе не тільки робота правозахисних організацій щодо зміни політики держави в системі охорони здоров’я, а й звернення самих потерпілих у правоохоронні органи і суди.
Проблеми засуджених турбують і уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ніну Карпачову, яка наголошує на зростанні кількості засуджених та закатованих в Україні. За даними омбудсмена, сьогодні за ґратами утримують 152 тис. осіб, або 336 ув’язнених на 100 тис. населення України. Тож за цим показником Україна є одним із лідерів серед країн Європи після Росії та Грузії. На думку пані Карпачової, вирішити цю проблему може ухвалення закону про амністію.
При цьому системною залишається й проблема застосування правоохоронцями катувань для вибивання свідчень, що дедалі частіше призводить до загибелі затриманих. За даними пані Карпачової, якщо у 2008 році працівниками органів внутрішніх справ було закатовано до смерті чотири людини, у 2009–му — три, то у 2010–му — вже вiсiм осіб.