Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
Євген Сверстюк вітає Ярославу Музиченко з отриманням Премії імені Василя Стуса. (Фото Івана ЛЮБИША–КІРДЕЯ.)
Свого часу цієї премії удостоювалися художник Опанас Заливаха, літературний критик Іван Світличний, Ольга Богомолець, кобзар Тарас Компаніченко, світлої пам’яті Михайлина Коцюбинська. Тому опинитися у колі такого високого товариства — велика честь. Не в останню чергу це честь для нашої газети, адже одна з цьогорічних лауреатів — Ярослава Музиченко — журналістка, чиє ім’я вже стало частиною історії «України молодої». Найкращим суддею у даному випадку є саме читач, точніше читачка — доктор філологічних наук Елеонора Соловей. «Я не знаю, чи в «Україні молодій» є така статистика, але якби там складали рейтинг журналістів, чиї статті найбільше передруковують та цитують, то, як на мене, однією з перших мала би бути Ярослава Музиченко. Вона не боїться гострих проблем. Аналітична, доскіплива, уважна, вдумлива. І це дуже важливі й рідкісні якості сьогодні, коли більшість нашої преси має виразний «жовтий» відтінок», — прокоментувала цю відзнаку пані Елеонора.
Премія імені Василя Стуса — головна подія імпрези, що носить красиву поетичну назву «Свято Різдвяних Василів» i присвячена таким видатним українським Василям — Василеві Стусу, який народився на Різдво 1938 року, Василеві Чумаку, народженому 7 січня 1901 року, Василеві Симоненку, народженому 8 січня 1935–го, і Василеві Еллану–Блакитному, чий день народження припав на 12 січня 1894 року.
Цього року лауреатами премії стали також Марія Овдієнко та гурт «Сад». Пані Марія відома у Броварах роботою у видавництві «Українська ідея», що опікується етнографічною та просвітянською літературою. Можливо, її роботи не є широко відомі масовому читачеві, проте на її рахунку видання затребуваної у свій час книги про Івана Павла ІІ, що вийшла напередодні візиту понтифіка в Україну. «Марія Овдієнко — видавець зі стажем, адже вона була причетна до друкування літератури самвидаву», — такими словами представив героїню 15 січня, у день вручення премії, історик дисидентського руху Василь Овсієнко. Є у біографії пані Марії один яскравий епізод, який, можливо, пророкував її теперішнє лауреатство. У 1972 році вона, будучи студенткою Одеського університету, влаштувала вечір пам’яті Василя Стуса з читанням віршів і показом фільму. Подія мала настільки великий резонанс, що керівництво університету змушене було відреагувати звільненням вільнодумної студентки.
Третій лауреат премії — колектив музичного гурту «Сад», створеного 1982 року в Дніпропетровську. УАНТІ (Українська Асоціація незалежної iнтелігенції) відзначила групу за послідовну андеграундну позицію в застійні часи радянської цензури та відтворення тонкої поезії Костянтина Бальмонта, Шарля Бодлера, Максима Волошина, Лесі Українки, Тараса Шевченка.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
У місті Парк-Сіті американського штату Юта в день відкриття кінофестивалю Sundance 23 січня відбудеться світова прем’єра другого повнометражного фільму українського режисера Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». >>
До основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю вперше за 25 років відібрали стрічку української режисерки: цьогоріч - це фільм Катерини Горностай "Стрічка часу". >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>