Як на Василеві іменини

Свого часу цієї премії удостоювалися художник Опанас Заливаха, літературний критик Іван Світличний, Ольга Богомолець, кобзар Тарас Компаніченко, світлої пам’яті Михайлина Коцюбинська. Тому опинитися у колі такого високого товариства — велика честь. Не в останню чергу це честь для нашої газети, адже одна з цьогорічних лауреатів — Ярослава Музиченко — журналістка, чиє ім’я вже стало частиною історії «України молодої». Найкращим суддею у даному випадку є саме читач, точніше читачка — доктор філологічних наук Елеонора Соловей. «Я не знаю, чи в «Україні молодій» є така статистика, але якби там складали рейтинг журналістів, чиї статті найбільше передруковують та цитують, то, як на мене, однією з перших мала би бути Ярослава Музиченко. Вона не боїться гострих проблем. Аналітична, доскіплива, уважна, вдумлива. І це дуже важливі й рідкісні якості сьогодні, коли більшість нашої преси має виразний «жовтий» відтінок», — прокоментувала цю відзнаку пані Елеонора.

Премія імені Василя Стуса — головна подія імпрези, що носить красиву поетичну назву «Свято Різдвяних Василів» i присвячена таким видатним українським Василям — Василеві Стусу, який народився на Різдво 1938 року, Василеві Чумаку, народженому 7 січня 1901 року, Василеві Симоненку, народженому 8 січня 1935–го, і Василеві Еллану–Блакитному, чий день народження припав на 12 січня 1894 року.

Цього року лауреатами премії стали також Марія Овдієнко та гурт «Сад». Пані Марія відома у Броварах роботою у видавництві «Українська ідея», що опікується етнографічною та просвітянською літературою. Можливо, її роботи не є широко відомі масовому читачеві, проте на її рахунку видання затребуваної у свій час книги про Івана Павла ІІ, що вийшла напередодні візиту понтифіка в Україну. «Марія Овдієнко — видавець зі стажем, адже вона була причетна до друкування літератури самвидаву», — такими словами представив героїню 15 січня, у день вручення премії, історик дисидентського руху Василь Овсієнко. Є у біографії пані Марії один яскравий епізод, який, можливо, пророкував її теперішнє лауреатство. У 1972 році вона, будучи студенткою Одеського університету, влаштувала вечір пам’яті Василя Стуса з читанням віршів і показом фільму. Подія мала настільки великий резонанс, що керівництво університету змушене було відреагувати звільненням вільнодумної студентки.

Третій лауреат премії — колектив музичного гурту «Сад», створеного 1982 року в Дніпропетровську. УАНТІ (Українська Асоціація незалежної iнтелігенції) відзначила групу за послідовну андеграундну позицію в застійні часи радянської цензури та відтворення тонкої поезії Костянтина Бальмонта, Шарля Бодлера, Максима Волошина, Лесі Українки, Тараса Шевченка.