Гніздечко з «сюрпризом»

11.01.2011

Коріння цієї квартирної історії сягає радянських часів, коли чимало українців їхали працювати на Північ за «довгим» карбованцем й іншими матеріальними благами, зокрема, й можливістю заробити й, відповідно, «забронювати» за собою квартиру на малій батьківщині. Наприклад, у Кременчуці. Хоча обживали «подаровані» в такий спосіб державою помешкання за тисячі кілометрів од місця роботи, зрозуміло, не всі квартиронаймачі. Частина з них назавжди осідала у надто віддалених від наддніпрянського міста регіонах, втрачала зв’язок із тим же Кременчуком, а після розпаду СРСР — і з Україною.

Про колишніх земляків, які після одержання «радянського» ордера на житло у Кременчуці стали громадянами Російської Федерації, чотири роки тому «згадали» двоє посадовців місцевого комунального підприємства «Квартирне управління». Вони й стали «мозковим центром» філігранної квартирної афери, втягнувши в неї ще шістьох спільників. Спершу за допомогою знайомих працівників житлово–комунальних контор спритники «вираховували» неприватизовані помешкання зі «шлейфом» великих квартирно–комунальних боргів. Коли ж з’ясовувалося, що боржниками–квартиронаймачами таких «нічийних» гніздечок були згадані громадяни Росії, починалася багатоходова гра з «прихватизації» їхніх (а по суті — державних) квартир.

Задля цього «квартирному управлінню» спритники надавали цілий пакет підроблених документів, починаючи з довідки про склад сім’ї та прописку громадян РФ і закінчуючи довіреностями від їхнього імені на обмін неприватизованого житла та виготовленими ще одним подільником — приватним нотаріусом — копіями договорів купівлі–продажу нерухомості. Згідно з такими суто «паперовими» угодами, підставні особи в обмін на «нічийні» державні квартири надавали іноземцям власні, приватизовані, яких насправді… не існувало в природі. Ті «віртуальні» помешкання й «умовні» власники з вигаданими адресами були потрібні шахраям лише для того, щоб легітимізувати цілком реальні державні квартири для подальшого перепродажу. Тож, оформивши на підставних осіб так звані обмінні ордери, подільники реєстрували їх на новій житлоплощі й забезпечували якнайшвидшу приватизацію останньої.

А вже приватизовану «радянську» квартиру за зовсім не «радянською» ринковою ціною продавали добросовісним покупцям, які ні про що не здогадувалися. За інформацією старшого інспектора прес–служби обласної міліції Поліни Ларіної, цю шахрайську багатоходову комбінацію «білих комірців» таки «розплутали» співробітники відділу боротьби з організованою злочинністю міста Кременчук. Фігурантами порушеної ними кримінальної справи стали вісім осіб, яких звинувачують у шахрайстві зі збитками в особливо великих розмірах. Двом же згаданим посадовцям комунального «квартирного управління» інкриміновано ще й перевищення службових повноважень. Під час слідства встановлено, що ця зграя аферистів за описаною вище схемою продала 14 квартир, завдавши в такий спосіб збитків державі на загальну суму півтора мільйона гривень. Справу вже передано на розгляд до суду першої інстанції.

  • «Термінатор» згадав усе

    Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>

  • Кримінальний талант

    Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>

  • Шанс для невинних

    Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>

  • «Хорте», тримайся!

    Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>