Гніздечко з «сюрпризом»

Коріння цієї квартирної історії сягає радянських часів, коли чимало українців їхали працювати на Північ за «довгим» карбованцем й іншими матеріальними благами, зокрема, й можливістю заробити й, відповідно, «забронювати» за собою квартиру на малій батьківщині. Наприклад, у Кременчуці. Хоча обживали «подаровані» в такий спосіб державою помешкання за тисячі кілометрів од місця роботи, зрозуміло, не всі квартиронаймачі. Частина з них назавжди осідала у надто віддалених від наддніпрянського міста регіонах, втрачала зв’язок із тим же Кременчуком, а після розпаду СРСР — і з Україною.

Про колишніх земляків, які після одержання «радянського» ордера на житло у Кременчуці стали громадянами Російської Федерації, чотири роки тому «згадали» двоє посадовців місцевого комунального підприємства «Квартирне управління». Вони й стали «мозковим центром» філігранної квартирної афери, втягнувши в неї ще шістьох спільників. Спершу за допомогою знайомих працівників житлово–комунальних контор спритники «вираховували» неприватизовані помешкання зі «шлейфом» великих квартирно–комунальних боргів. Коли ж з’ясовувалося, що боржниками–квартиронаймачами таких «нічийних» гніздечок були згадані громадяни Росії, починалася багатоходова гра з «прихватизації» їхніх (а по суті — державних) квартир.

Задля цього «квартирному управлінню» спритники надавали цілий пакет підроблених документів, починаючи з довідки про склад сім’ї та прописку громадян РФ і закінчуючи довіреностями від їхнього імені на обмін неприватизованого житла та виготовленими ще одним подільником — приватним нотаріусом — копіями договорів купівлі–продажу нерухомості. Згідно з такими суто «паперовими» угодами, підставні особи в обмін на «нічийні» державні квартири надавали іноземцям власні, приватизовані, яких насправді… не існувало в природі. Ті «віртуальні» помешкання й «умовні» власники з вигаданими адресами були потрібні шахраям лише для того, щоб легітимізувати цілком реальні державні квартири для подальшого перепродажу. Тож, оформивши на підставних осіб так звані обмінні ордери, подільники реєстрували їх на новій житлоплощі й забезпечували якнайшвидшу приватизацію останньої.

А вже приватизовану «радянську» квартиру за зовсім не «радянською» ринковою ціною продавали добросовісним покупцям, які ні про що не здогадувалися. За інформацією старшого інспектора прес–служби обласної міліції Поліни Ларіної, цю шахрайську багатоходову комбінацію «білих комірців» таки «розплутали» співробітники відділу боротьби з організованою злочинністю міста Кременчук. Фігурантами порушеної ними кримінальної справи стали вісім осіб, яких звинувачують у шахрайстві зі збитками в особливо великих розмірах. Двом же згаданим посадовцям комунального «квартирного управління» інкриміновано ще й перевищення службових повноважень. Під час слідства встановлено, що ця зграя аферистів за описаною вище схемою продала 14 квартир, завдавши в такий спосіб збитків державі на загальну суму півтора мільйона гривень. Справу вже передано на розгляд до суду першої інстанції.