«Бацькова» нетерплячка

До інавгурації новообраного президента Білорусі Олександра Лукашенка залишається більш ніж півтора місяця, цивілізований світ результату сфальсифікованих виборів, які завершилися кривавим розгоном опозиції, взагалі не визнає, але білоруський «бацька» такими дрібницями не переймається. І вже встиг відставити старий уряд Сергія Сидорського, який склав повноваження «перед новообраним президентом» 27 грудня, та призначити новий. Згідно з указом Лукашенка, під час його «свіжого» президентства кабмін очолюватиме досі голова Національної академії наук Білорусі 50–річний Михайло М’ясникович. Щоправда, його кандидатуру протягом двох тижнів після виходу відповідного указу має затвердити Палата представників Національних зборів, але це вже, швидше, номінальна процедура.

Зрештою, в питанні дотримання законодавства у Білорусі зараз усе «номінальне». Згідно з Конституцією, кандидат, який переміг на виборах, вступає на посаду тільки після складення присяги. І лише тоді уряд складає свої повноваження перед новим главою дер­жави, який відтак призначає новий склад кабміну, попередньо узгодивши кандидатуру прем’єра з парламентом. Але, ставши президентом уже вчетверте, Лукашенко явно вирішив не ускладнювати процедуру й упоратися без усіляких присяг та узгоджень. Щоправда, як припускає опозиційний білоруський сайт «Хартія’97», президент–елект міг тишком–нишком — скажімо, за обідом або в перерві між державними справами — скласти присягу в період між 24 грудня, коли Центрвиборчком оголосив офіційні підсумки виборів, і 27–м, коли було відправлено у відставку попередній уряд. Та «от незадача» — та сама Конституція чітко передбачає, що новообраний президент складає присягу в урочистій обстановці й у присутності депутатів Палати представників, членів Ради Республіки, суддів Конституційного, Верховного та Господарського судів. А такого дійства в післявиборчий період білоруська громадськість точно не зафіксувала.

А поки переможець президентських перегонів насолоджується владою, його нещодавні конкуренти, затримані після мирного мітингу опозиції увечері 19 грудня, сидять за ґратами. Як повідомляє правозахисна організація «Міжнародна амністія», екс–кандидата в президенти Андрія Санникова у в’язниці катували. Адвокат Санникова розповів, що у його підзахисного зламані ноги, а з того, як він говорить та тримається, можна зробити висновки про ймовірні пошкодження головного мозку. Політика поранили ще під час розгону мітингу — за словами очевидців, міліціонери збили його з ніг, притиснули щитом і почали на ньому стрибати. Друзі намагалися відвезти Санникова до лікарні, але «силовики» зупинили авто, витягли з нього кандидата та його дружину, журналістку Ірину Халіп, й обох заарештували. Але на той час у Санникова були пошкоджені тільки ноги — численних забоїв голови й обличчя йому, на думку адвоката, завдали вже у в’язниці.

Не менш жорстоко спецназівці обійшлися з іншим опозиційним кандидатом, поетом Володимиром Некляєвим. Його, щоправда, таки вдалося доправити до лікарні, але вже звідти тяжко пораненого політика вночі винесли на простирадлі й кинули за ґрати. Більше тижня ні рідні, ні прихильники Некляєва не знали, де він і чи живий. І лише коли країною почали ширитися чутки про те, що тяжко поранений під час розгону демонстрації кандидат помер десь у СІЗО, його — живого — показали адвокатам.

У в’язницях і досі залишаються близько 600 затриманих опозиціонерів, чимало з яких у кращому випадку тільки зустрінуть, а в гіршому — можуть і провести Новий рік у тюрмі. Серед них є й 11 громадян Росії. Поки посольство РФ у Мінську намагається домовитися про те, щоб співвітчизників відпустили, російська преса висловлює побоювання, що Лукашенко може зробити з них «заручників». І шантажувати питанням їхнього звільнення російську владу, виборюючи в неї політичні або енергетичні преференції.