Якби в Будинку уряду висів якийсь варіант московських курантів, то у ці дні вони би вже починали відстукувати щось весело–новорічне. Міністри де–факто завершили робочий рік ще підсумковою прес–конференцією Миколи Азарова у понеділок, останнє засідання уряду, попри довгий перелік пунктів порядку денного, було зовсім небагатолюдним, не передбачало спілкування чиновників із пресою та закінчилося як ніколи швидко. Урядовці ніби боялися запізнитися до святкового столу — накритому в одному з альпійських шале... А тим часом коридорами Кабміну помічники носили величезні кошики із шампанським, дорогим коньяком та запакованими у целофан яскравими коробками.

Прокуратура порушила кримінальну справу за фактом побиття депутатів у залі парламенту 16 грудня цього року. Відповідно до повідомлення прес–служби ГПУ, травми, отримані парламентаріями, в тому числі від кидання стільцями, кваліфіковано як неважкі.

2010 рік стає історією. Якими були головні тенденції в політичному житті України в рік Тигра? Якщо відповідати стисло і визначити тільки найголовніші, то це:

— концентрація влади в руках Президента;

— занепад українського парламентаризму;

— початок формування української моделі «керованої демократії» (замість демократії вільної конкуренції);

— формування системи двох урядів — політичного (адміністрація Президента) і господарського (Кабінет Міністрів), посилення ролі АП;

— посилення ролі силових структур і силових методів впливу на політичний процес;

— суттєве збільшення проблем для розвитку демократії та свободи слова в країні;

— формування нової багатовекторної зовнішньої політики (підтримання балансу інтересів між Заходом і Росією, позаблоковість, демонстрація лояльності до США, розвиток відносин із Китаєм);

— відновлення стратегічного партнерства з Росією;

— початок структурних реформ на тлі посилення конфліктів інтересів та соціальної напруги навколо заявлених змін (найбільш помітно це проявилося під час конфлікту навколо Податкового кодексу);

— криза політичної опозиції;

— прояви громадянської опозиції («підприємницький Майдан», студентські протести, рух «Стоп цензура!» тощо);

— посилення суспільної недовіри одночасно і до влади, і до опозиції; посилення одночасно і протестних настроїв, і політичної апатії населення України.