У понеділок стало відоме ім’я комісара національного павільйону України на 54–й Венеційській бієнале сучасного мистецтва (4 червня — 27 листопада 2011 року) — ним став фундатор і директор Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України Віктор Сидоренко. Для порівняння кілька дат: куратора бієнале–2011 Біче Курігер призначили в травні цього року, 29 червня Мінкульт Росії оголосив ім’я свого комісара, у серпні вірменські куратори вже працювали над концепцією національного павільйону, а 15 жовтня закінчився термін прийому заявок на бієнале. Тепер наші реалії: 23 грудня колегія Міністерства культури постановила призначити куратором Віктора Сидоренка, а 27–го міністр підписав наказ. У понеділок «УМ» зв’язалася з паном Віктором і дізналася, що організація, яка відповідатиме за наш павільйон, — називається Центр сучасного мистецтва М17, а співкураторами проекту будуть один із співзасновників М17 Руслан Тарабукін, куратор Центру Олексій Титаренко та старший науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва Олексій Рогодченко. А хто ж художник? Одеситка Оксана Мась із проектом «Друге відродження».
Чутки про те, що Оксана Мась знайшла 2 мільйони доларів на фінансування свого проекту у Венеції, курсують в арт–тусівці останні три тижні. Говорили також, що до цього Віктор Сидоренко запропонував зробити виставку молодих художників і таким чином поєднати інсталяції з писанками Мась із концептуальним молодим українським артом. Що з цього правда, ми запитали у самого Віктора Сидоренка.
— Я знаю, що в Міністерство культури подавали два проекти — один від PinnchukArtCentre, другий — проект Оксани Мась від М17, і сума, заявлена в другому проекті, — 1 мільйон 200 тисяч євро, — сказав «УМ» пан Віктор. — Фінансування бере на себе М17, бо Мінкульт не спроможний оплачувати такі дорогі видатки, якщо я не помиляюся, щоразу держава давала на Венеційську бієнале близько 100 тисяч доларів. Міністерство вибрало проект М17, можливо, тому що центр Пінчука вже двічі представляв Україну, тепер вирішили спробувати співпрацювати з іншою організацією. На мені будуть організаційні справи: подати заявку (остаточний термін подачі пройшов 15 жовтня, але ми все робимо в останній момент, тому й доводиться брати фактично готовий проект), домовитися про приміщення. До того ж, ми хотіли, щоб, крім павільйону, арт–об’єкти Оксани Мась стояли ще й на вулицях Венеції. Якщо нам вдасться знайти вільне муніципальне приміщення, мерія може дати знижки на вуличну оренду. А щодо творчої частини, цим займається М17. Я знаю, що проект називається «Друге відродження» і являтиме собою фрагменти знаменитого Гентського вівтаря Яна Ван Ейка розміром 5 на 5 метрів, зроблені з писанок, які розписуватимуть люди в 50 країнах світу, а потім із цих фрагментів буде складено образ Гентського вівтаря. Робота вже почалася. Оксана запропонувала людям намалювати на цих писанках свої гріхи. Принцип і техніку роботи Оксани Мась бажаючі можуть побачити в Михайлівській палаті Софійського собору — там зараз експонується панно «Діва Марія» цієї художниці, викладене з писанок. Якщо все задумане вдасться, проект виглядатиме виграшно, тим більше, Оксану Мась знають у світі, вона виставляється у відомих міжнародних галереях. Я сам представляв Україну на Венеційській бієнале в 2003 році — як художник і співкуратор, бував на всіх останніх форумах і можу сказати, що наш проект принаймні буде в контексті.
Так, у мене були намагання знайти ще якісь кошти на проект молодих художників, але зацікавлених не знайшлося.
Мистецька спільнота завжди буде невдоволена вибором Міністерства культури, доки не буде чітких правил гри: за якими критеріями вибирають той чи інший проект — ідея, концепція, унікальне виконання чи, нехай цинічно, але чесно — платоспроможність. «На мою думку, Міністерство має призначити організацію, яка б проводила конкурс проектів на Венеційське бієнале, — погоджується Віктор Сидоренко. — Бо схема досі не відпрацьована».