Днями у довгограючій історії навколо приватизації польського металургійного комбінату «Гута Ченстохова» сталися начебто кардинальні зміни. 7 травня окружний суд Ченстохова виніс ухвалення, яким визнав за українською корпорацією «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД) право на задоволення своїх вимог щодо майна цього підприємства. Суд заборонив продавати комбінат та його дочірні компанії іншим суб'єктам господарювання. Інформагентство «Інтерфакс-Україна» поширило заяву, яку зробила з цього приводу корпорація. Як випливало з цієї заяви, суд визнав, що ІСД має право вносити протест на рішення організаторів конкурсу і що ті порушили закон, коли не дотрималися оголошених критеріїв відбору учасників і відхилили пропозицію ІСД.

Луганщина стала першою областю, яка спробувала загнати самодіяльний вуглевидобуток у легальне річище. Обласна рада в минулому році навіть створила в надрах своєї структури відділ природних ресурсів, до функцій якого належить узгодження матеріалів для отримання ліцензій на розробку корисних копалин. Казати про бодай часткове вирішення проблеми не доводиться — офіційні органи обласної влади навіть приблизно не знають кількості «неофіційних» шахт, що розташовані на її території. На недавньому засіданні Луганського прес-клубу Українського центру освітніх реформ називали різні цифри: від двох сотень до півтори тисячі. Однак перші кроки вже зроблено, і, судячи з усього, у правильному напрямi.

Такі вже українські реалії: вітчизняному виробникові важко передбачити, коли і з чиєї ініціативи виникне черговий бар'єр на складному шляху виживання. Акціонери Запорізького алюмінієвого комбінату, приміром, вважали свої партнерські стосунки з Укрзалізницею взаємовигідними і діловими. Так, зрештою, і було. Доки перевізник-монополіст нашої держави не запровадив систему автоматизації робочих місць (АРМ). Нова система підказала залізничникам нову транспортну схему доставки вантажів ЗАлКу — економічнішу для надавача послуги. Упродовж кількох місяців виробничник опирався, однак у першій декаді квітня змушений був угамувати свій спротив: усі вантажі для комбінату пішли через станцію Запоріжжя-Ліве (донедавна ті ж боксити ЗАлК одержував на станції Запоріжжя-Мале). У такий спосіб залізничники збільшили маршрут доставки вантажів від 4 до 21 кілометра.