«Педагогічно-науковий Мукачів»

      Цей форум на статус політичного заходу не претендував. Сама його назва — «Освіта і наука — стратегічний резерв України» — засвідчувала характер суто фаховий. Ще одне цьому підтвердження — подібні форуми вже пройшли у Львові, Вінниці та Херсоні. Представники блоку «Наша Україна» якщо й брали в них участь, то лише з метою чесно розповісти освітянам та науковцям про свої зобов'язання щодо цієї сфери перед виборами. Принаймні народний депутат Верховної Ради Іван Васюник їхню позицію пояснив саме так. І що крамольного у тому, що освітяни та науковці на власні очі пересвідчаться, з ким їм пов'язувати свої сподівання у найближчому майбутньому?

      Отож у Дніпропетровську розпочату раніше фахову розмову сподівалися продовжити, навряд чи передбачаючи ексцеси, адже ні у Львові, ні у Вінниці, ні в Херсоні чогось непередбаченого не сталося. Навіть більше того — щодо організації його розраховували на куди вищий рівень. Адже, за публічним свідченням однієї з активісток, Орини Сокульської, сам голова облдержадміністрації Володимир Яцуба її запевняв, що буде першим помічником у проведенні форуму. Та й просто за логікою речей, «не в першому, але і не другому» місті України не могли вдарити обличчям у багнюку перед делегатами форуму — вчителями, викладачами вищої школи, науковцями з Донецької, Запорізької, Луганської, Полтавської, Харківської областей.

Грім серед ясного неба

      Самі організатори до такої вагомої для себе події готувалися ретельно й завчасно. Ще на початку квітня директор Фонду сприяння промисловості Л. Лушнікова звернулася до керівництва підприємства «Будинок профспілок» з листом, у якому прохала надати приміщення для проведення форуму 15 травня. Вдарили по руках без будь-яких проблем. Більше того — Фонд сприяння промисловості виставлену суму за оренду приміщення оплатив за добрий місяць до форуму. Отож планомірній підготовці до зібрання, здавалося, вже ніщо не може перешкодити. Якихось підстав для занепокоєння не помічалося і напередодні форуму. Справжній грім серед ясного неба грянув уже напередоднi під вечір... Подумати тільки — аж о 20-й годині 35 хвилин Л. Лушнікова отримує за підписом директора підприємства «Будинок профспілок» М. Васильченко офіційне повідомлення про те, що приміщення для проведення форуму надавати... не будуть. Підстава? Виявляється, о 17-й годині 30 хвилин обласним об'єднанням профспілок було отримано програми (саме у множині. — Авт.) форуму, з яких стало зрозумілим, що запланований захід має політичний характер. Не більше й не менше. Така звитяга профспілкового керівництва Дніпропетровщини справді варта аплодисментів. У п'ятницю під вечір, коли робочий день, вважай, уже закінчився, воно у суперавральному порядку «отримує» програми форуму і встигає зробити висновок, що захід має... політичний характер. Тут уже справді виходить щось із серії «ні сіло, ні впало». Мета і завдання форуму здавна усім відомі — вони в усіх подробицях розписані й роздруковані. Більше того, у Дніпропетровську планували мультимедійну презентацію.

      Приголомшені таким перебігом подій організатори форуму, намагаючись врятувати ситуацію, стукають у всі двері облдержадміністрації, але на них ніхто не реагує ані п'ятничного вечора, ані зранку наступного дня... Напруга сягає свого апогею, адже освітяни та науковці з шістьох областей до Дніпропетровська вже приїхали. До того ж з Києва прибули три народні депутати — крім вищезгадуваного Івана Васюника, ще й голова Бюджетного комітету Верховної Ради Петро Порошенко та заступник керівника секретаріату В'ячеслав Коваль, а також керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук Максим Стріха.

Форум на ногах

      Зрештою вирішують проводити форум просто неба перед входом до Будинку спілок. І хоч хтось з виступаючих потім згадає про погоду, яка змилостивилась, — звичного для останніх днів дощу, на щастя, не було — проте з цим навряд чи можна повністю погодитися, бо холод дошкуляв добряче, і руки у багатьох замерзали до посиніння.

      Відразу стало зрозуміло, що тільки «Нашою Україною» тут не обійдеться. Більше того, першими дружною ходою прибули до Будинку спілок інші політичні сили, серед яких вирізнялися представники Партії регіонів та насамперед соціал-демократів (об'єднаних), які з'явилися з партійними стягами на чолі зі своїм лідером на Дніпропетровщині Геннадієм Гвоздєвим. Останній перед журналістами охоче озвучував свою позицію, що навдивовижу збігалася з текстом відмовного листа керівника Будинку профспілок. І геть цікаво — за свідченням пана Гвоздєва, вони дізналися про цей захід тільки напередодні ввечері (!), а з'явилися сюди винятково з метою висловити протест з приводу його політизації. Отож явно проглядався спланований сценарій.

      І все ж форум просто неба розпочався. Певна річ, він пройшов за скороченою програмою. Від кожної області виступили буквально по одному представникові. Зате не погребували нормами демократії — надали слово всім бажаючим, незалежно від їхніх політичних симпатій. Однак професійної дискусії, на яку народні депутати з Києва, за їхнім зізнанням, насамперед сподівалися, за великим рахунком, не вийшло. Цинічна відмова надати приміщення саме й спричинила надмірну політизацію, що так налякала директора Будинку спілок.

       І прийняте учасниками форуму звернення до української інтелігенції прозвучало в унісон. «Влада цинічно викинула вчителів та науковців на вулицю. Ми вважаємо таку позицію ще одним виявом того, як ставиться нинішній владний режим до проблем української освіти та науки», — ці його рядки видаються найхарактернішими.

Не наївся — не налижешся

      Повідомлення ж про те, що влада пропонувала інші варіанти приміщення для форуму, й взагалі викликало шквал обурення. Зрештою, присутні вирішили дружно піти до облдержадміністрації, щоб висловити свій протест iз приводу таких брехливих заяв. І хоч кількість учасників форуму заявлялася до п'ятсот чоловік, насправді колона справляла враження масовості значно більшої. У Дніпропетровську й взагалі її називають небаченою з тих часів, коли на початку дев'яностих років подібним чином висловлювали свій протест обдурені вкладники пріснопам'ятних фінансових пірамід. Отож перехожі спостерігали за процесією з цікавістю непідробною.

      Коли ж дійшли до стін облдержадміністрації, сталося для багатьох несподіване. Все ж думалося, що керівні мужі Дніпропетровщини від обурених освітян та науковців сходу України поховаються подалі. А тут сам перший заступник голови облдержадміністрації Станіслав Сивоконь і за сумісництвом, яке навряд чи доводиться сприймати за іронію долі, місцевий лідер Партії регіонів власною персоною вийшов на площу перед ясні очі учасників форуму. За ним оперативно підтягнулися й інші впливові люди — голова обласної ради народних депутатів Галина Булавка, міський голова Дніпропетровська Іван Куліченко... Пан Сивоконь помітно нервував, хоч і намагався зберегти незворушність. Вочевидь, і запевнення, що про форум він дізнався тільки о дев'ятій годині суботнього ранку, отже, вирішити питання з приміщенням не було часу, далося Станіславу Олександровичу непросто з огляду на його близьку до нуля малоймовірність. Хто ж цьому повірить, коли за цей час до облдержадміністрації встигли стягнути, як публічно заявив Петро Порошенко, до двохсот бійців загону міліції особливого призначення. Певна річ, змопівців могло бути значно менше, але навряд чи у таких випадках буває дим без вогню. Отож показне запрошення пана Сивоконя до приміщення Ділового центру мимохіть асоціювалося з увічненим народною мудрістю «не наївся — не налижешся». Замерзлі, втомлені і голодні (більше того, вищезгаданий директор Будинку спілок погрожує організаторам форуму ще й виставити претензію для відшкодування збитків за закуплені... продукти. — Авт.) гості «не першого, але й не другого» міста розходилися хто куди.

      Підсумувала бурхливі події минулої суботи у Дніпропетровську прес-конференція вищезгаданих трьох депутатів, які де-факто теж є представниками влади, що так неоковирно хвицьонула освітян та науковців.

             Тим дивніше констатувати, що подібне могло статися саме у Дніпропетровську. Адже голова облдержадміністрації Володимир Яцуба зарекомендував себе людиною, яка досі знаходила порозуміння з різними політичними силами. Отож багато хто тепер замислився: чи не зманіпулювали й ним всемогутні «зовнішні» сили, ноги яких ростуть з Києва? Та й про голову Федерації профспілок України Олександра Стояна як тут не згадаєш. Цей сивочолий чоловік отримав депутатський мандат у Верховній Раді під знаменами блоку «Наша Україна» і в своїх передвиборчих виступах чимало говорив саме про політику. Як же тепер зрозуміти такий крен у протилежний бік? Тим паче, не так давно саме у стінах дніпропетровського Будинку спілок проходила партійна конференція Партії регіонів, де, певна річ, про політику йшлося насамперед. І нічого — про заборону ніхто навіть не заїкнувся.

      Тому й не дивує, що цього дня у Дніпропетровську особливо часто в різних іпостасях звучало слово «Мукачiв», яке мимоволі стало уособлюючим. У розумінні схожості сценарію. Спершу його, мовляв, апробували в Донецьку минулорічного жовтня, тепер ось у квітні на Закарпатті і щойно — у Дніпропетровську... На думку Івана Васюника, бандитський цинізм у Мукачевi минулої суботи навіть перевершили в Днiпропетровську, бо вигнали на вулицю людей, які є національною елітою.