Із реформуванням Збройних сил України гостро постає питання армійського майна. У даному випадку йдеться про 36-й гарнізонний Будинок офіцерів (ГБО) у Хмельницькому, довкола якого впродовж року точиться жвава полеміка й активне листування між зацікавленими сторонами.
У дискусію та пошуки шляхів оптимального вирішення подальшої долі ГБО включилися ветеранські організації, міська та обласна влада, вищі чини Західного оперативного командування, міністр оборони, народні депутати, Адміністрація Президента разом із самим гарантом. Кожна зі сторін наводить свої аргументи, однак питання, радше, заганяють у глухий кут.
Справа в тому, що обласний центр, який у союзні часи кишів військовими частинами, нині позбавляється значної кількості людей у погонах. Місцевий гарнізон, як і загалом Збройні сили, суттєво скорочується, а перша ракетна дивізія реформується. 36-й ГБО, що десятиріччями виконував роль культурного вогнища для офіцерів і їхніх сімей та відставників, з наведених вище причин втрачає своє первинне значення. Уже з десяток років його дружно заполонили різноманітні комерційні структури, які нині займають дві третини всіх площ.
Орендна плата дозволяє якось триматися на поверхні власне господарям закладу, оскільки рідне оборонне відомство фінансує лише кілька посадових одиниць замість належних двох десятків, при цьому слід зазначити суттєву обставину: у місті є ще один, 15-й ГБО, що розташований в мікрорайоні Ракове, де дислокуються ракетники. Тут, на базі основної військової одиниці, і відбуваються всі поточні армійські заходи. Акції ж до свята Перемоги чи Дня захисника Вітчизни проводяться, як правило, в облдрамтеатрі.
Звісно, двоповерхова будівля 36-го ГБО в самісінькому центрі міста, що стрімко втрачає свої функції і є, скажемо прямо, обтяжливою для оборонного відомства, привернула увагу місцевої влади. Привабливий об'єкт (який, до того ж, потребує ремонту) хмельницький мер Микола Приступа волів би мати в комунальнiй власностi й перепрофілювати в повноцінний Будинок культури, оскільки той,що є, затісний для 260-тисячного міста.
Натомість керівництво області за рахунок «оцивільненого» ГБО розширило б навчально-матеріальну базу музичного училища. Про це вони і клопоталися перед високопосадовцями Міноборони. Відповіді з найвищих щаблів Західного оперативного командування та Міноборони приходили дещо суперечливі, однак зводилися до одного: ми, мовляв, не проти збути 36-й ГБО, але в обмін на житло. Позицію генералів зрозуміти можна: у місті 850 безквартирних підлеглих, і перспектива у більшості з них маловтішна.
Що ж, з'явилися і зустрічні пропозиції. Ректорат Хмельницього інституту регіонального управління і права зголосився навзамін майбутнього навчального корпусу передати військовикам дві квартири, а їхні колеги з Інституту бізнесу в обмін на ГБО готові придбати для захисників Вітчизни аж півтора десятка помешкань. Є і крутіші пропозиції від комерційних структур.
Можливо, цей механізм уже б і крутився, тим паче що Західне оперативне командування виявило готовність розформувати «36-й». Але в процес втрутилися невгамовні ветерани. За підтримки офіцерів та комітету солдатських матерів вони апелювали прямо до Президента України. Діди категорично не сприймають розформування улюбленого ГБО і вважають, що його хочуть поцупити липкорукі особи. До голосу колишніх командирів і політруків угорі прислухалися. Зрештою, вирiшення питання загальмували, а Євген Марчук доручив підлеглим ще раз уважно проштудіювати проблему з 36-м ГБО і прийняти оптимальне рішення.
Яким воно буде, прогнозувати зарано. Проте очевидним є те, що будівля із залишковою вартістю приблизно в 200 тисяч гривень під епістолярний акомпанемент поволі занепадає і, врешті-решт, потребує дбайливого та дієвого господаря.