Тріумфаторка

      На першій українській прес-конференції Руслана розповіла, як вона відволікала увагу мас-медіа від грека-конкурента, як влаштувала спільну вечірку із конкурентами-сербами із салом і оркестром Бреговича, як під час фінального голосування від хвилювання випила півпляшки вина та багато інших закулісних історій.

      Українська перемога у Стамбулі почалася з маленького обману. Коли треба було давати підтвердження на участь у «Євробаченні», Національна телекомпанія України відмовилася подавати заявку через суперечки з фінансуванням. Як виявилося потім, підлеглі президента компанії обвели його навколо пальця і все-таки дали підтвердження на участь у конкурсі. Тоді вже не було куди відступати. Тепер Руслана розповідає, як тепло приймали українську команду, ми бачимо, як її носять на руках, прем'єр-міністр Ісландії висилає вітальні телеграми, а принц Монако запрошує до себе в королівство з концертами. Але... «Всі команди, що приїхали на «Євробачення», дуже активно себе промотували», — стверджує Руслана. І те саме вимагалося від українців. За словами представника Русланиної команди, витрати на всю їхню кампанію рівноцінні білоруському річному бюджету на культурно-мистецькі заходи.

      Перед вирішальним виступом у Туреччині «Дикі танці» здійснили Європою 15 промо-турів. Активну підтримку українським виконавцям надало вітчизняне МЗС і особисто перший заступник міністра Володимир Єльченко, який надсилав в українські дипкорпуси ноти з проханням підтримати музикантів, що особливо було доречним у бюрократичній процедурі отримання віз. Прокололися лише дипломати з посольства у Туреччині. «Український посол з'явився, коли довідався, що українська зірка стала світовою мега-зіркою», — президент Нацтелекомпанiї Олександр Савенко обурюється тим, що диппредставництво в Туреччині навіть пальцем не поворухнуло, щоб надати бодай інформаційну підтримку людям, що офіційно представляли Україну на найпрестижнішому музичному конкурсі світу.

      «Ми підкорили, Європу, напевно, тим, що були для них загадкою, — розмірковує Руслана. — Приїхали таких 30 неймовірно шалених і дуже впевнених людей, які носилися по Стамбулу, домовлялися постійно за інтерв'ю, гасали від репетиції до прес-центру, з прес-центру до якогось ток-шоу. Ми були в найпопулярніших ток-шоу в Стамбулі й відразу викликали велику симпатію, Україна викликала велику симпатію. Туреччина мене просто носила на руках! Такої любові я собі не могла уявити!» Така активність наших співвітчизників позначилася на кількості і якості згадок про українку в турецькій пресі — статті про Руслану, спадкоємицю Роксолани, яка підкорила султана, і ось українка знову підкорює Туреччину!

      Закордонних журналістів метикуваті українці приваблювали національними фуршетами і — тут, до речі, багатьом вітчизняним структурам треба повчитися як працювати з мас-медіа — всім їм роздавали зручні торбинки з логотипом Ruslana Wild Dances, в яких були DVD і рекламні проспекти про Україну, а також особливо популярні жовто-блакитні бандани, кольорів стамбульського ФК «Фенербахче».

      Шаленому успіху передувала не менш шалена напруга. Перед виїздом до Туреччини захворіла Руслана. За п'ять хвилин до виходу на сцену стало погано двом хлопцям з балету, виявилося, що вони отруїлися, але все-таки виступили. «Балет «Життя» проламав не тільки шкло, а й величезну стінку, що відкрила двері в Україну», — заявляє Руслана, представляючи інших членів переможної команди: Ірина Мазур — режисер-постановник дикого перформенсу, Роксолана Богуцька — авторка оригінальних костюмів, що шилися по ночах, Євген Митрофанов, який зняв кліпи «Коломийка», «Ой, заграй ми, музиченьку», ну і, звичайно, Wild Dances («Дикі танці»)! А також менеджери НТКУ та CFC Consulting Company. Останні придумали влаштувати божевільну вечірку з Русланиними конкурентами — сербами. «Була горілка, сало, аркан і циганський оркестр Бреговіча. Сертаб (минулорічна турчанка-переможниця. — Ред.) випила нашу українську горілку і впала», — сміється Руслана. Окреме «дякую» переможниця висловила Сашкові Пономарьову, який проклав дорогу на «Євробачення» і без якого, запевняє Руслана, перемога була б неможлива.

      Неможлива вона була б і без авантюрної вдачі співачки — нахабство — друге щастя, кажуть у народі. І Руслана анітрохи не знічується, розповідаючи як перехоплювала ініціативу у прогнозованого фаворита з Греції: «Як тільки навколо нього збиралися камери, я вискакувала наперед і починала танцювати і співати, а греку лишалося тільки розводити руками: це — Руслана. Його нещастя, що він не вміє імпровізувати».

      Коли ж проходило голосування і з'явилася небезпека, що Україна застряне на третому-четвертому місці, Руслана попередила своїх — везтимете мене відразу в реанімацію — і випила півпляшки вина. А як оголосили українську перемогу, турецькі охоронці годину не випускали нашої Руслани з рук. У Стамбулі її опікав професійний охоронець, який був бодігардом у Буша-старшого і Шумахера. Руслана згадує, як через мовний бар'єр вони змушені були спілкуватися на мигах: «За добу до фіналу мені заборонили співати, щоб зберегти голос. І коли я на українській вечірці виходила на сцену, то охоронець мені жестикулював, мовляв, будеш голосно кричати «Гей!» — і показує на свою «пушку». У Туреччині я собі двічі дозволила плакати: коли прощалася з ним — ми плакали обоє, і на останній прес-конференції, коли зрозуміла, що ми півсвіту привеземо до себе. Там я не втомлювалася говорити дві речі — I'm from Ukraine! Welcome to Ukraine!»

      І хоча Руслана  — патріотка свого рідного Львова, крамольну думку про проведення пісенного конкурсу в себе вдома відкидає геть: «Якби бідні львів'яни про це дізналися, вони би всі попадали». Дійсно, «Євробачення-2005» — велике навантаження для приймаючої сторони, тому що на 50-му, ювілейному, концерті учасників буде більше, ніж цьогоріч. Про участь у конкурсі вже розмірковують США, Австралія та Японія. В Національній телекомпанії вважають, що інвесторів на таку непересічну подію знайдеться досить і посилаються на турецький приклад: серед двох тисяч осіб, що працювали на «Євробачення-2004», лише 20 відсотків складали турки, решта — європейська збірна. Олександр Савенко переконує, що через рік українське телебачення буде готове транслювати «Євробачення» у всі бажаючі країни. Що ж до залу, то в Стамбулі конкурс проходив у Палаці спорту, якщо адаптувати цю назву до нашої дійсності. «Можна і в нас у Палаці спорту. Але у нас є дві прекрасні споруди — біля метро «Лівобережна» — виставкові зали з площею 10 тисяч метрів. Або «Плаза» на Нивках», — заявляє Олександр Савенко. Серед можливих варіантів — перебудова київського центрального палацу урочистих подій, відомого в народі як Бермудський трикутник, або зведення поруч нового центру, такі пропозиції народилися у Міністерстві культури. Культурний центр «Євробачення» повинен відповідати багатьом вимогам: знаходитися за півгодини їзди до аеропорту та готелів, вміщувати не менше двох тисяч осіб, мати прес-центр на 600 журналістських місць та принаймні 25 гримерок. Усі ці критерії підходять до Палацу урочистих подій, розташованого в центрі Києва, до того ж навколо нього багато вільного місця. Водночас доведеться шукати і чималі кошти — Латвії та Естонії, наприклад, «Євробачення» влетіло в 13-14 мільйонів швейцарських франків.

      P.S. Уже почалися розмови, що перемога Руслани на Євробаченні — це політичний розклад. Цю думку підтримує і лідер «ВВ» Олег Скрипка. Детальніше цю тему обговоримо в п'ятницю на сторінці «Ля-ля-фа».