Працювати не можна відпочивати

28.12.2010
Працювати не можна відпочивати

Вєрка Сердючка цінується за скромність і пунктуальність. (Фото з сайту r1tv.com.ua.)

Обов’язковим атрибутом корпоративного Нового року разом із вітальними листівками, шампанським і ялинкою в передпокої є святкові вечірки, що, як правило, не обходяться без званого артиста. Рівень запрошеної «зірки» залежить від фінансового достатку й смаків компанії: одні здатні розщедритися на Лару Фабіан, інших Вєрка Сердючка веселить, а дехто обирає групу «ТІК». І поки робочий люд відпочиває у новорічно–різдвяний період, артисти роблять фінансові припаси на рік. «УМ» з’ясовувала зайнятість українських ведучих, співаків та музикантів; яким чином на їхні заробітки вплинула світова криза; чи відповідає дійсності твердження, що на святкові корпоративи припадає левова частка річних прибутків.

 

Чим ближче до Нового року, тим дорожче

«Левова частка — ні, — каже співачка Руслана. — Але новорічні концерти, корпоративи дійсно дають можливість артистам добре підзаробити, адже ціна за виступ у кілька разів вища». Новий рік в артистів починається із середини грудня, коли стартують перші корпоративи. «Ціна новорічних корпоративів підвищується з 15 грудня, проте існує гнучка система знижок. Наприклад, якщо це постійні замовники, які замовляють виступ ще у вересні, — то для них буде зовсім інша вартість», — ділиться Антін Мухарський, колишня штатна одиниця Театру Лесі Українки, а тепер відомий шоумен. «Найбільший гонорар співаки та ведучі отримують у новорічну ніч», — каже світська левиця Світлана Вольнова, яка стверджує, що вже впродовж кількох років працює на подібних вечірках у київських клубах та ресторанах. А від ранку 1 січня, коли, як співає АВВА, кінець вечірки й ранок здається неймовірно непримітним, настає затишшя. Але за вдалої кон’юнктури артист ще може сподіватися на замовлення на старий Новий рік. У цей час вечірки роблять ті, хто не встиг до 1 січня або просто хоче зекономити: святкування 13–14 січня може обійтися вдвічі дешевше — і за рахунок ресторану, і ціни на артистів до цього часу впадуть.

Хто по чім?

Вартість концерту й кількість новорічних замовлень, звичайно, найбільш табуйована тема. По–перше, хто захоче світити на всю країну незадекларовані доходи (артисти, як і більшість українців, теж не люблять податківців). По–друге, оприлюднити дані про кількість концертів — це фактично засвітити свою справжню популярність, а не дутий піар на сторінках «жовтих» видань. Як результат, з опитаних «УМ» співаків і ведучих лише Кузьма (Андрій Кузьменко) запросто назвав вартість виступу групи «Скрябін», більшість артистів не готова говорити навіть про кількість новорічних концертів.

Отже, якщо вовка ноги годують, то артистів — приватні замовлення. До списку найдорожчих українських виконавців входять Вєрка Сердючка та Світлана Лобода: півторагодинний виступ учасників «Євробачення» коштує 20 тисяч доларів, при тому що гонорар Вєрки інколи доходить до 25 тисяч: замовники Данилком зав­жди задоволені — і райдер у нього скромний, без прибамабасів, і сам пунктуальний, і викладається на всі сто. Дещо від них відстає Гайтана, менеджмент якої просить за виступ співачки 18 тисяч доларів.

У ціновому сегменті 5—10 тисяч доларів працюють: Олег Скрипка зі своїми «Етновечорницями» (8 тисяч євро), сексапільний дует брюнеток «NikitA» (10 тисяч доларів), жіночий дует «неАнгели» (8 тисяч доларів), група із семи чоловік «Тік» (8 тисяч 800 доларів), хлопчаче тріо «Авіатор» (6 тисяч), тріо блондинок «Арктика» (5 тисяч), збірна солянка з п’яти дівчат «А.Р.М.И.Я» (5 тисяч) і гурт «Скрябін» (5 тисяч). У цю суму також входять послуги технічного персоналу виконавців. До того ж, як додає Скрябін: «Часом можемо самі заплатити за готель та проїзд».

Географія виступів наших артистів, як правило, не виходить за кордони України. Як каже Світлана Вольнова: «Добре було б працювати в Білокамінній, але для цього піаритися треба по повній, та й своїх там вистачає. Швидше це до нас із Росії їдуть і тут із наших українців гроші стрижуть». Справді, ті українські співаки, які змогли засвітитися за межами України, мають закордонні замовлення. Після кількох вітчизняних концертів у східному напрямку збирається вирушити Руслана: «У новорічну ніч я виступаю в Баку. Було кілька варіантів, але ми обрали саме Азербайджан. Баку — це особливе місто, там перехрестя культур, гостинний і дуже добрий народ. А після Нового року знову матиму кілька виступів в Україні». Здебільшого у Пітері та Москві виступає українське відкриття електронної музики The Maneken (Женя Філатов). У Росію також запрошують і переможницю конкурсу «Нова хвиля» Джамалу, стверджує її команда.

Наймаємо співаків з Європи: Ottawan, In–Grid, Лара Фабіан

Якщо імпорт нашої музики за кордон мінімальний, то експорт іноземних виконавців в Україну йде повним ходом. І новорічний період для колись популярних у СРСР груп — непоганий підзаробіток: у себе вдома вони потроху припадають нафталіном, а на пострадянському просторі уособлюють «камбек в молодість». Крім перманентних наїздів в українські палаци культури, ці групи користуються попитом у компаніях із людей, які виросли на диcкотеках 80–х чи 90–х. У даному сегменті виконавці рангуються наступним чином: 15—20 тисяч євро коштують Ottawan і Haddaway, 20—25 тисяч євро — Boney M, 25—35 тисяч — італійська група Ricchi e Poveri, 50 тисяч — Аль Бано та Тото Кутуньо. Також доступним для українських корпоративів є молодше покоління іноземних виконавців. Один із найменших гонорарів запросять румунські хлопці з Morandi — 10 тисяч євро, Келлі Джойс — від 8 до 20 тисяч євро (залежить від виступу соло чи з групою), та ж ситуація і з In–Grid. Цього року Україна відкрила для себе бельгійську вокалістку Лару Фабіан: після кількох публічних концертів і приватного виступу на ювілеї Віктора Януковича її гонорар становить 50 тисяч євро.

Автентична пропозиція

Але не попсою єдиною. Коли у представників естради настає затишшя, на сцену виходять фолькколективи, які влаштують справжнє українське Різдво чи старий Новий рік (або ж Василя й Меланки). Цю пустуючу поки нішу (Олега Скрипку не беремо до уваги, оскільки його етновечорниці не є автентикою) найактивніше намагаються зайняти «Божичі» — ансамбль народної музики. Вони навіть вивісили на своєму сайті рекламу–заклик — «Зустріньте Святки разом із «Божичами!». «Якщо хтось хоче нас замовити, спеціальної ціни на колядування не може бути, бо, в першу чергу, колядники приносять щастя в дім», — ухиляється від відповіді керівник ансамблю Ілля Фетисов. У той же час «Божичі» активно торують стежку до приватних вечірок: на Миколая виступали у російському посольстві, на Різдво співатимуть на курорті «Буковель» — на замовлення луцької фірми.

Фольклорний гурт «Гуляйгород» також може похвалитися запрошеннями на різні святкування: від виступу у торговельному центрі чи на корпоративній вечірці в ресторані до гостин у садибах заможних українців. «Люди нас знаходять самі, адже ми часто беремо участь у фестивалях», — каже керівник «Гуляйгорода» Сергій Постольников, проте ідею про замовні колядування відкидає навідріз: «На Різдво ми ходимо по хатах наших знайомих. Колядки, щедрування — це зовсім інше, їх не можна ставити в один ряд із корпоративними танцями та жартами, бо обрядові пісні несуть серйозну функцію, вони мають особливу енергетику».

Виступ фольклорного колективу коштуватиме пропорційно до попиту: оскільки український народ більш охочий гоцати під Вєрку Сердючку, ніж під «Чоботи–чоботи», то виступ фольклористів із майстер–класом танців обійдеться у кількасот доларів.

Криза все ще триває

Як би там не було — світова криза вдарила по сегменту новорічно–розважальних послуг. І якщо артист має сьогодні замовлення на новорічний чи будь–який інший корпоратив — це удача. Антін Мухарський, який працює соло як ведучий вечірок, так і в дуеті із дружиною Сніжаною Єгоровою у шоу Village Glam, на відсутність замовлень не скаржиться, проте каже, що їх істотно поменшало: «Найгірший був 2008 рік, коли більшість замовників, які вже навіть дали завдаток, відмовилися проводити свята. До того у 2005—2007 рр. було по 15—18 робіт на місяць, зараз їх менше десь наполовину». Узагалі світова криза скоригувала моду на корпоративні вечірки із зірками. «Зірки» на корпоративах тепер не модно, — каже співробітниця компанії одного з мобільних операторів в Україні. — Наразі наша компанія виділяє кошти на вечірки в клубах чи ресторанах, де співробітники розважаються самі».

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>