Наша сотня

У залі №17 Окружного адміністративного суду Києва в середу яблуку не було де впасти: тут вкотре розглядалася принципова для українського суспільства справа — доля указу Президента Віктора Ющенка «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті». Як уже писала «УМ», скасувати цей указ вимагає очільниця Прогресивної соціалістичної партії України Наталія Вітренко.

Невеличка зала суду не могла вмістити всiх охочих захистити борців за українську незалежність — довелося навіть не зачиняти двері. До суду з проханням долучитися до захисту надійшло вже близько трьох сотень заяв — одначе суддя так і не визначилася, яка доля цих звернень.

Цього разу на слухання прийшли не тільки політв’язні, нащадки знаних упівців, а й політики, зокрема, народні депутати–«нашоукраїнці» Зіновій Шкутяк, Микола Кульчинський та Володимир В’язівський. Помічені були й представники КУН та УНА–УНСО. «Я тут, бо бачу, який московський каток іде Україною, — пояснює свою присутність у суді Володимир В’язівський. — Нас хочуть позбавити минулого, а значить говорять, що ми не маємо й майбутнього». До речі, з боку відповідача (а це нинішній Президент) знову ніхто не з’явився. Захист тримав адвокат Степана Бандери–молодшого Роман Орєхов як представник третьої особи.

Наталя Вітренко разом із незмінною «правою рукою» Володимиром Марченком (принципово російськомовним!) знову принесли до суду сумнівні книжки, публікації, — сипали нісенітницями й відвертими наклепами. «Від Вітренко несе концентрованою, лютою українофобією, — ділиться враженнями від засідання Наталія Осьмак, донька президента Української головної визвольної ради Кирила Осьмака, — усіма документами, які вона подавала до суду, Вітренко відверто смакувала. Слухати спокійно це неможливо!». Політв’язень Степан Хмара після чергового помийного спічу не стерпів і назвав Вітренко «гнидою». Присутні зашуміли, засідання довелося перервати.

Тим часом Наталія Вітренко розширила свою позовну заяву (суд неодноразово зауважував, що вона оскаржує не весь указ, щодо борців за незалежність України різних років, а надає документи лише стосовно ОУН та УПА). Тепер у заяві почали фігурувати й Центральна рада, і УНР, і Петлюра (цікаво, що Вітренко й борців цього періоду теж охрестила «фашистами»). Оновлений позов не витримує жодної критики. «У своїй заяві Вітренко зазначає, що указом вшановані «ті, хто зі зброєю у руках присягнув на вірність Адольфу Гітлеру», — звідки вона це взяла?! Це ж відверта брехня! — обурюється Наталя Осьмак, — Ющенко, мовляв, вшанував «тих, хто встановлював фашистський режим в Україні, хто боровся за владу над народом України, хто скоїв злочини, вбиваючи десятки тисяч мирних громадян, здійснюючи геноцид (!), тих, хто позбавив особисто позивача і мільйонів представників її покоління батьків...» (і це при тому, що її батько був журналістом і помер на власній постелі, а не в совєцькім таборі)... та повноцінного дитинства. А що вже говорити про моє дитинство? Чи про дитинство тисяч інших дітей ворогів народу, батьки яких були знищені?..» Зі знанням історії у Вітренко вочевидь не все гаразд: у заяві вона стверджує, що «бандитські формування» типу Буковинського куреня «разом із нацистською Німеччиною розв’язали Другу світову війну (себто не Гітлер зі Сталіним, а «бандерівці»!) та здійснили агресію проти Радянського Союзу»...

Загалом же за 3,5 години розгляду суд так і не зрушив справу з місця. Юрій Шухевич як третя особа, зокрема, заявив клопотання про переклад усіх документів та виступів у судовому засіданні на українську мову. Однак суддя має визначитися із цим питанням лише на наступному засіданні — о 13:00 5 січня 2011 року.