Новий, 2011, рік, що на порозi, буде, за східними календарями, заячим роком: за тюрксько–монгольським календарем — роком Білуватого зайця ( біляка, по–нашому), за давньокитайським — Металу та Зайця (Сінь–Мао). В Україні зайців шанують більше, ніж у Китаї; китайці згадують зайця раз на 12 років, українські діти щорічно співають: «Маленький сірий заїнько, ходи, ходи до нас, дивись твоя ялиночка горить на весь палац!».
На календарях видавці чомусь розміщують портрети не лише зайців, а й кролів і навіть котів; хочеться сподіватися, що ця плутанина з тваринами у настінних календарях не перекинеться на продовольчі ринки.
Заєць асоціюється із грошима: американська капуста, білоруські зайчики. Та грошовитим нас цей рік не зробить. Скільки ми не бажаємо на Новий рік щастя для країни зайців, воно ніяк не приходить. Не буде легким для нас і 2011–й, ми будемо звикати до ролі солоного зайця. Ганятимуть нас як на роботі (завдячуватимемо Трудовому кодексу), так і в Службі зайнятості (спасибі від потенційно безробітних Податковому кодексу). Малий бізнес ганятимуть податкова та інші контролюючі органи. Малозабезпечених ганятимуть за довідками на субсидії. Міліція ганятиме, як захочемо протестувати.
Заяча дилема постала перед владою у році, що передував заячому. Влада у 2010–му розраховувала спіймати (чи вбити) двох зайців: хотіла одержати рятівний кредит від МВФ і зберегти прихильність електорату. Кредит влада спіймала, а ще їй вдалося майже вбити другого зайця — електорат. Чи багато хто з електорату витримає підвищені тарифи на газ, гарячу воду, опалення? Чи багато хто доживе до нового пенсійного віку? Недобитий електорат почне тікати, владі цього зайця вже не наздогнати.
Кілька років тому, під час попереднього прем’єрства, Азаров на тлі загального подорожчання знайшов продукт, який подешевшав, — капусту. Він підніс це як гостинець для зайця та великий успіх уряду. Нині все суттєво подорожчало, у 2011–му дорожчатиме й далі — молочні та м’ясні продукти, цукор, олія, хліб, крупи, овочі. Капуста теж подорожчала, гостинців не буде, бо вибори вже відбулися. «Сидить зайчик під липкою» з порожньою калиткою, вже не скаче, «затуляється лапкою та й плаче: «ніде ж бо я капустиці не знайшов». А плагіатор Азаров заявляє: «Жить стало лучше, жить стало веселее». Мабуть, мав на увазі свою компанію — владних «регіоналів».
Прикриваючись заячим ім’ям («Мао» китайською — «заєць»), великий кормчий вів велику азійську країну до краху, врятував Китай інший лідер й інший курс. Наш нинішній вожак став ним, прикриваючись заячими інтересами. Він теж великий (переважає розмірами і Мао, і Путіна з Медведєвим, хоча далеко куцому до зайця) і теж веде нас туди, куди китайців вів Мао. Вожак бачить себе володарем чарівної дудочки, за звуками якої зайці стануть струнко та будуть готові виконувати будь–які команди. Для вожака ідеалом є отака «стабілізайція». Багато зайців повірило передвиборним обіцянкам, але вони так і лишилися обіцянками (є Податковий кодекс, але нема ні розвитку, ні добробуту), тож косоокі стали прозрівати. Та що вже поробиш: «Бачили очі, що купували...» Внутрішня політика лідера розрахована на задоволення всезростаючих апетитів хижаків, вітчизняних і сусідніх. У цих умовах спільної загрози для всіх зайців вожак їх розділяє, надаючи переваги русакам. Розкол вигідний хижакам, які, вибираючи собі обід, не користуються мовним чи регіональним критерієм. Зовнішня політика лідера — дорога не в Європу, а в хащі, туди він веде нас згідно із планом, затвердженим Медведиком і сірим Вовчиком із сусіднього лісу. Їхній план враховує національні особливості полювання на зайців: у хащах Медведик і Вовчик почнуть гони, щоб загнати зайців у єдиний–неділимий вольєр. Це вожак називає «інтеграцією», яка насправді є інтеграцією зайців у вовчому череві.
Натомість зайці починають боротьбу за свої права, за щоденну порцію капусти, за довкілля, в якому живуть. У вірші О.Олеся заєць застерігає хлопчика, що прийшов у ліс по різдвяну ялинку: «Порубаєте ліси, ніде буде і сховатись». Майже через 100 років заячі пророчі слова, на жаль, справджуються: олігархи вирубують ліси, спричиняють повені. Зайців позбавили того, що належало всім: Трахтемирів, Конча–Заспа, Сухолуччя тощо. «Партія, що будує», будує для себе, зокрема в Сухолуччі, відчужує ліс у його справжніх хазяїв. Тому дуже актуальним є екологічний заклик ветеранів УПА на захист рідної природи: «Бережіть ліси, вони нам ще знадобляться!». У наш час дідусі Мазаї перевелися, порятунок зайців — справа рук самих зайців, змогли ж вийти на майдан для захисту свого малого бізнесу. Ну, хижаки, стривайте!
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
