Проводжаючи Миколу Рушковського до Києва, його однокурсники, мабуть, не зовсім розуміли «маневру» товариша: москвич, красень, фронтовик, із дипломом Школи–студії МХАТ, замість того, щоб застовбити за собою місце героя–коханця в якомусь провідному столичному театрі, їде в «провінцію»... Та зовсім скоро життя показало, що у своєму рішенні Рушковський не помилився. І вже за кілька років на запитання Віри Марецької, чи не сумує він за Москвою, актор щиро відповідав: «Мені ніколи сумувати...».