Те, що Україна — не Росія, не США, не Китай, відомо всім. Хотілося б сподіватися, що Україна — не Африка.
Матеріал для роздумів щодо цього можна знайти в журналі «Вокруг света» №11–2010. «Коли півстоліття тому африканські колонії стали здобувати незалежність, багатьом здавалося, що тепер Африка розквітне. Але незалежний шлях молодих держав виявився тернистим», — прочитав у журналi. Тут же проаналiзовано причини провалів — вони є однаковими для всіх колишніх африканських колоній. Проте можна знайти дещо спільне і для нашої країни.
Економіка «була орієнтована на одну–єдину метрополію... Промислові об’єкти зводилися без урахування потреб і можливостей країни... Уряди брали величезні кредити за кордоном, накопичуючи державний борг... Усе це підсилювалося корупцією та клановістю небачених масштабів. Зарплата габонських парламентаріїв була набагато вищою, ніж у членів британської Палати громад. Нігерійські міністри займали розкішні резиденції та, окрім окладу, одержували безліч додаткових виплат. Бізнесмени та політики роз’їжджали на розкішних автомобілях, про них казали, що вони належать до нового племені «вабенці» (суахільський неологізм, утворений від «Мерседес–Бенц»). Майже кожний африканський керівник відзначився будівництвом величезного стадіону... Більшість африканських країн, що мали на момент проголошення незалежності кілька партій, швидко прийшли до однопартійної системи»...
Нинішня влада України бере кредити, нарощуючи державний борг. Нардепи та держчиновники попризначали собі високі зарплати та всілякі пільги, розкошують разом з олігархами. Олігархи мають свої футбольні клуби та стадіони. Партія регіонів розуміє «стабільність» як однопартійність і єдиновладдя та веде до цього за африканським зразком. Корупція — вона, як і в Африці, корупція.
Агов, громадяни, нас же тягнуть у джунглі! Агов, громадяни, треба доводити, що Україна — не Африка!
Іван ГАЙДАМАКА
Київ