«Опозиція — не та, яка «гавкає»

Народний депутат, лідер партії «Фронт змін» Арсеній Яценюк приїхав до Полтави, щоб особисто опікуватися навчанням «своїх» депутатів із кількох сусідніх областей. За його словами, на останніх місцевих виборах «фронтовики» здобули 2847 депутатських мандатів, ставши за цим показником третьою партією в державі. І вже на наступних перегонах, парламентських, прагнутимуть переміститися на друге місце і ... «Моє завдання, я це не приховую, — прийти до влади», — наголосив Арсеній Петрович на прес–конференції у Полтаві. Тож подібні «кущові» навчання депутатів–однопартійців розглядає як підготовку кадрового резерву «нових людей», котрі вже завтра керуватимуть областями, районами, містами. Такі амбіції, очевидно, вимагають прискіпливішого погляду на реальні справи згаданої «армії» та її «полководців».

Надто з огляду на те, що зараз на всіх «фронтових» картах вона позначає себе кольором непримиренної опозиції до нинішньої влади. Однак спробуйте–но сьогодні знайти по–справжньо­му «незгодних» зі свавіллям можновладців серед провідників «Фронту змін», скажімо, в Полтаві. Перед виборами й під час «майданних» акцій вони, насамперед задля власного «піару», організовували тут мітинги на захист малого бізнесу, возили його повпредів до столиці. Та говорили при цьому винятково про недоліки Податкового кодексу, закликали покаятися Азарова з Тігіпком, які «там, нагорі», далеко від їхнього зовсім не малого бізнесу.

Про вчорашню ж БЮТівську команду полтавської мерії, яка «пресувала» місцевих підприємців ще більше, «дерибанила» землю та майно громади, — ні пари з вуст. Як і про нинішніх, близьких до Партії регіонів очільників міста, котрі почали своє владарювання із «чорного переділу» власності.

Водночас «нові люди» із «Фронту», які мали б усе це помічати, при ближчому знайомстві виявляються не такими вже новими. Бо ж, скажімо, майже половина сьогоднішньої фракції «Фронту змін» в обласній раді — це вчорашні депутати тієї ж облради від... «Нашої України». В тому числі й ті, хто компрометував колишню «президентську» партію, зайшовши до неї передовсім за своїм приватним інтересом.

Один із таких обласних «депів» свого часу взагалі став унікумом, одночасно перебуваючи у фракції «Наша Україна», партії «Єдиний центр» і тоді ще громадському русі «Фронт змін». Інший позавчора очолював районну організацію «медведчуківської» СДПУ(о), вчора — виконком облорганізації «Нашої України», і лише за місяць до виборів «дозрів» до «Фронту змін»... Неважко здогадатися, що саме такі «кадри» потіснили із «прохідної» частини списку справді «ідейних» однопартійців–«фронтовиків», а тепер, м’яко кажучи, не поспішають в опозицію до діючої влади. Чи усвідомлює це лідер партії, за особистим рейтингом і, власне, «брендом» якого заховалося чимало відвертих кон’юнктурників? І чи буде боротися за те, щоб опозиція «Фронту змін» на всіх рівнях була не лише декларативно–декоративною?

Відповідаючи на ці запитання «УМ», Арсеній Яценюк зазначив, що задля цього на подібних до полтавського зібраннях вони навчають депутатів у тому числі й опозиційній діяльності. Водночас особливості опозиціонування владі з боку своєї політсили він пояснив так: «Я не борюся за те, щоб приліпити собі корону лідера опозиції. Моє завдання — якісно змінити життя країни, привести нових людей, створити реальний політичний фронт. Бо ж є в нас така мантра: якщо ти не «гавкаєш» зайвий раз на когось, то ти вже не опозиціонер. Хоча я все–таки думаю, що опозиція — це не та, яка «гавкає», а та, яка дуже жорстко критикує владу і пропонує свою альтернативу. Тому в нас у цьому плані такі дещо різні підходи з окремими опозиціонерами».