Матіос добиватиметься справедливості, а хоч би і в Страсбурзі

Учора на четвертому слуханні в Окружному адміністративному суді Києва Марії Матіос повністю відмовили в її позові. З листопада письменниця судиться з Комітетом з Національної премії України імені Тараса Шевченка та його головою Борисом Олійником щодо незаконного звільнення з посади керівника апарату та заступника голови Комітету та вимагає зобов’язати поновити її на роботі й виплатити заробіток за час вимушеного прогулу. Суддя Олена Власенкова пояснила рішення суду: «Був указ Президента, який передбачав, що повноваження заступника голови Комітету є вичерпним і обмежується п’ятирічним строком. Звільнення було проведене правильно, оскільки закінчився строк перебування державного службовця на службі».

«Чекайте на продовження цієї явної комедії на замовлення. Рішення однозначно буде оскаржене, — ділиться Марія Матіос. — Усе робиться настільки брудно, що навіть не болить. Мобілізує. Найсмішніше те, що суддя прикривається Президентом Януковичем і його указом від 12 липня 2010. А Президент ні сном ні духом не здогадується, що робить від його імені його челядь. Якщо так, то чому мене не звільнили 12 липня, а тільки 17 вересня, перед тим оббігавши всі можливі відомства з проханням підказати причину для звільнення? Це приблизно так, якби я сказала, що «Солодку Дарусю» я написала з волі, скажімо, Президента Кучми».

Головний бухгалтер Комітету Галина Супрун на суді свідчить, що Марію Василівну звільнили з посади заступника голови Комітету у зв’язку з указом Президента від 12 липня 2010 року, яким затверджено новий персональний склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. І через те їй навіть не зараховували час перебування на стаціонарному лікуванні. Відповідно до указу, Головою Комітету призначено Бориса Олійника, а заступником голови — Вікторію Костюченко. Марія Матіос каже, що Президент її не призначав і не може звільняти: «Є положення, що Комітет, тобто журі на громадських засадах, призначається на п’ять років. Президент не мене призначає, а затверджує Комітет. Як кажуть в Одесі, «почувствуйте разницу»: призначити і затвердити. На роботу в Комітет мене призначив Іван Дзюба у 2003 році, а 17 вересня 2010 року звільнив Борис Олійник. Як можна було затверджувати іншого, не звільнивши попередника?»

Упродовж семи років роботи в Комітеті й шести на посаді заступника голови Марія Матіос була державним службовцем другої категорії третього рангу, що прирівнюється до посади заступника керівника державного комітету, тобто заступника міністра. За час її роботи Президент змінював чотири голови, а заступника Комітету ніхто не «оновлював», оскiльки він працює на постійній основі. Усі члени журі Шевченківської премії та голова, якщо він перейшов граничний вік держслужби, а останнім часом цю посаду займали саме такі, працюють на громадських засадах.

«Мене звільнили без попередження, співбесіди та під час стаціонарного лікування. Державного службовця потрібно звільняти у відповідності до Кодексу законів про працю та Закону «Про державну службу». Моє звільнення настільки незаконне, що я не маю жодного сумніву у своєму поновленні на роботі. Я готова це доводити хоч у Києві, а хоч у міжнародних інстанціях. Ніхто не має права позбавляти будь–якого громадянина його конституційного права на працю та соціальний захист. Якщо таке роблять на Хрещатику, то що такі судді власенкові роблять по селах і містечках нашої юридично затурканої України? — каже Марія Матіос. —Я не з тих, хто, відчуваючи свою правоту, викидає «білий прапор». А хоч би й перед Героєм України Борисом Олійником, який, не бачивши мене в очі, розпорядився моєю долею як справжній комуніст».