Уперше з 1936 року крісло лауреата Нобелівської премії миру на церемонії її вручення зяяло порожнечею. Китайський дисидент Лю Сяобо, який став переможцем у цій номінації «за довгу і ненасильницьку боротьбу за фундаментальні права людини в Китаї», приїхати по приз не зміг зі зрозумілих причин. За свою правозахисну діяльність (тобто, власне, за те, що принесло йому найпрестижнішу у світі нагороду) він відбуває 11–річний термін ув’язнення в одній із тюрем КНР. Зазвичай у тих випадках, коли лауреат не може прийняти нагороду особисто, його заміняють рідні або друзі, проте і цей варіант у даному випадку виявився нездійсненним: дружина Лю сидить під домашнім арештом, а жодній іншій людині з його оточення китайська влада дозволу на виїзд за кордон не дала.
Хоча незримо Лю Сяобо в залі міської ратуші Осло, де відбувалася церемонія вручення «Нобелів», усе ж був присутній. Відома норвезька акторка Лів Ульман зачитала один із його текстів, промовці закликали владу КНР звільнити лауреата з в’язниці. Витала тінь китайського дисидента і над тими рядами, де сиділи запрошені представники іноземних дипломатичних місій в Осло.
Скандал, у який напередодні церемонії вляпалася й Україна, привернув до цієї частини зали особливу увагу. Нагадаємо, 19 країн на заклик Китаю відмовилися взяти участь у церемонії нагородження «злочинця Сяобо». При цьому тільки Сербія одразу чесно заявила, що чинить так саме на догоду КНР. Решта держав — Росія, Колумбія, Куба, Саудівська Аравія, Ірак, Іран тощо — знайшла дипломатичні відмовки: мовляв, наш посол не прийде, бо суто випадково саме на цей день призначено надважливу для його дипломатичної кар’єри подію. Зрозуміло, за межами Норвегії.
Була така причина й в України, але заява Єврокомісії, яка прямим текстом натякнула, що, не сповідуючи європейські цінності, годі й мріяти бодай наблизитися до вступу в Євросоюз, схоже, дещо налякала наших очільників. Щоб не давати «задній хід» (запевняли ж, що амбасадорові України в Норвегії Олександру Цвєткову обов’язково треба 10 грудня перебувати в Києві, аби підготуватися до наради послів), зметикували відправити на церемонію вручення Нобелівських премій першого секретаря посольства Ірину Білорус.
А вже перед самою церемонією про те, що таки пришле свого представника (уповноваженого з прав людини) до ратуші Осло подивитися на порожнє крісло Лю Сяобо, заявила і Сербія. Бо хоч які дорогі їй добрі відносини з Китаєм і невизнання ним Косова в обмін на підтримку позиції Пекіна щодо Тибету, а Європа все–таки ближча. І Белград у цю Об’єднану Європу дуже хоче...