Про що мовчить дно

      Скандал навколо спорудження каналу «Дунай — Чорне море» набирає несподіваних обертів: виявляється, проект таїть небезпеку не тільки для природи, а й для самих виконавців замовлення. Річ у тім, що гирла Дунаю нашпиговані мінами часів Першої та Другої світових воєн. Природно, що достеменних документальних даних про замінування не збереглося. Але є вагоміші, матеріальні свідчення. Як повідомили «УМ» у Міжнародному соціально-екологічному союзі, у 1986 році в Ізмаїльський порт запливла міна, внаслідок чого вибухнув кран. Самовідвізний землесос «Прорвін» більше 10 років тому під час днопоглиблення Вилківського перекату теж вирив міну, і прикордонники евакуювали весь екіпаж. У 2002 році одна з мін впливла в гирло Білгородське, просто в центр міста, і була зупинена біля причалу туристичного комплексу «Вилкове». Прибулі прикордонники сказали, що зона вибуху такої міни може скласти до 500 метрів. Спеціальний підрозділ з Очакова, що мав її знешкодити, назвав таку суму сплати за приїзд,  що в результаті голова Вилківського товариства афганців Олег Поляків власноруч зачепив  її за човен і відбуксирував нижче за течією. Кажуть, що вона й досі лежить у кущах.

      У дельті Дунаю міни — не гіпотетична небезпека, а сувора реальність.  Згідно з «Картою мінної небезпеки в північно-західній частині  Чорного моря», складеної в Севастополі, у Другу світову війну в північно-західній частині Чорного моря було виставлено 988 якірних і 154 донні міни. Ліквідовано було 514 мін, залишилося лежати на грунті 628. У Першу світову війну в цьому районі було виставлено 2908 мін (Росією —  2880, Німеччиною — 28). Даних про кількість знищених мін Першої світової війни немає, але за аналогією припускають, що близько половини  мін продовжує залишатися на грунті в потенційно небезпечному стані. Це  число складає близько 1450 мін. Усього в північно-західній частині Чорного моря в потенційно  небезпечному стані перебуває 2100 мін. При ударі міни можуть вибухнути і через десятки років.

      Як швидко землесос німецької фірми Josef Mobious, яка має виконувати роботи каналу «Дунай-Чорне море», наткнеться на міну — питання часу. Як розповів «УМ» голова Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, у 60-х роках перед спорудженням каналу  в гирлі Прірва воно ретельно досліджувалося на предмет виявлення мін. Зробити відповідні водолазні роботи і видати  довідку, що мін  немає, — завдання замовника. Перед спорудженням каналу гирлом Бистре такого дослідження  проведено не було — представники «Дельта-Лоцмана» лише збирали відомості  від місцевих жителів.

      «Ніхто не застрахований від другого Артемівська чи Мелітополя», — каже пан Володимир. Науковці вже звернулися до посольства Німеччини з офіційним листом-попередженням. «Німців, звісно, вкрай занепокоїла наша інформація, — говорить пан Володимир, — не виключено, що вони згорнуть свою роботу в заповіднику».

      Про деталі «мінної» історії на Дунаї читайте у найближчих номерах «України молодої».