Паперова «турбота про людей» —
Вiдкритий лист вiце–прем’єру пану Тiгiпку
Пане Тiгiпко, ви провели свою президентську кампанiю як майбутнiй реформатор. Багато виборцiв, у тому числi й на Прикарпаттi, повiрили й пiдтримували вас iз надiєю, що дiйсно можливо щось змiнити в нашiй корумпованiй державi. З цими гаслами ви пiшли працювати в урядову команду Януковича—Азарова.
Чекати грошей чи власної смертi?
Сподіваюся через газету «докричатися» до наших народних депутатів і урядовців, які відверто знущаються з нас, дітей війни. Народився я навесні 1941 року, а вже восени наша родина одержала повідомлення про те, що мій батько, який був на фронті з перших днів війни, «зник безвісти» в бою під селом Яреськи. У 1945 році померла мати, тож я виховувався в дитячих будинках на Полтавщині. Годi розповiдати про поневіряння, яких довелося зазнати круглому сироті...