Генсек ООН Пан Кі Мун звернувся вчора з «криком душі» до міністрів екології та охорони довкілля 190 країн світу, які зібралися на світовий кліматичний саміт у мексиканському курортному місті Канкун. Як повідомляє «Рейтер», у своєму досить драматичному зверненні Пан Кі Мун закликав учасників «з’їзду» усвідомити свою відповідальність перед світом і ухвалити «бодай якісь суттєві рішення». «Стабільність світової економіки, благополуччя громадян ваших країн, здоров’я нашої планети — все це та багато іншого залежить від вас», — заохочував до дій делегатів саміту Генсек ООН.
Активісти «Грінпісу» також б’ють на сполох і закликають делегатів до дій. Позавчора антиглобалісти та активісти організацій із захисту клімату провели в Канкуні демонстрацію, під час якої звернулися до урядів країн світу із закликом нарешті вдатися до дієвих заходів у боротьбі з негативними кліматичними змінами.
Саміт у Канкуні триває ще з 29 листопада і має завершитися завтра. Вчора до Мексики почали з’їжджатися лідери 25 країн світу, щоб своєю присутністю увінчати підписання визначальних для людства підсумкових документів. Але з’ясувалося, що за десять днів численні національні делегації на чолі з міністрами екології так і не спромоглися узгодити жодних важливих рішень. Тому, швидше за все, жодних юридично зобов’язувальних документів за підсумками зібрання ухвалено не буде. Таке побоювання висловила й комісар Євросоюзу з клімату Коні Хедегаард, адже станом на позавчора, коли пролунали її слова, не були готові навіть тексти чорнових документів, які б можна було роздати делегатам для обговорення. Звичайно, щоб не червоніти від сорому, якусь заключну декларацію в Канкуні підпишуть, але, швидше за все, її зміст буде загальним і ні до чого не зобов’язуватиме.
На попередньому такому саміті, який відбувся минулого року в данському Копенгагені, всі важливі рішення було відкладено до цьогорічного. Та він також виявився яловим. Очевидно, заходи такого штибу варто проводити не в розкішних готелях Канкуна, які розташовані поруч із казковими мексиканськими пляжами, а десь у Якутську чи в африканській глибинці, щоб міністрів та їхні команди ніщо не відволікало від роботи.