Душа проти корпоративних інтересів

Востаннє московський Театр Націй під керівництвом Євгена Миронова приїздив до Києва навесні. І вже тоді (привозили «Шведський сірник» та «Оповідання Шукшина») організаторам стало зрозуміло: зовсім скоро цей театр треба буде везти сюди знову і знову показувати «Оповідання Шукшина». По–перше, через неймовірні овації, які влаштували виставі кияни, а по–друге, через те, що виконавиця головної ролі Чулпан Хаматова весняний вояж до України пропустила.

У перші дні грудня Київ знову зустрічав Євгена Миронова та його акторів. Чотири дні, три вистави на різні смаки, на сцені — обіцяна Чулпан Хаматова, а також Сергій Чонішвілі, Вікторія Толс­тоганова, Ігор Гордін і, власне, Євген Миронов.

Драму на злобу дня «Метод Гренхольма» за п’єсою іспанського драматурга Жорді Гальсерана поставив болгарський режисер Явор Гордиєв. Одним із заочних співавторів цього спектаклю є всесвітньо відомий британський художник Деміен Херст — копія його знаменитої акули у формаліні стала відправною точкою не лише сценографії, а й спектаклю в цілому. Історію, навколо якої об’єдналися представники різних країн, сьогодні можна спостерігати в офісі будь–якої компанії, незалежно від географії. На співбесіду приходять чотири претенденти (Ігор Гордін, Вікторія Толстоганова, Сергій Чонішвілі, Максим Линников), які мріють про посаду топ–менеджера. Згодом з’ясовується, що хтось із цих здобувачів — представник роботодавця, який мусить протестувати майбутнього працівника до найдрібніших деталей біографії та характеру. Закрутивши спектакль як детектив, актори мусили виконувати різні завдання з конвертів, миттєво реагувати на несподівані повороти сюжетів — режисер плавно переводить його у жанр психологічного трилера з елементами душевного «садо–мазо». У фіналі з’ясовується, що справжнім претендентом на вакантну посаду був лише герой Чонішвілі, а три його візаві — психологами компанії, які, керуючись корпоративними інтересами, дуже майстерно, без натяку на людську порядність «відбракували» здобувача, який не пройшов тест. А те, що при цьому було розтоптано людину... Так життя зараз таке. Сьогодні людина людині навіть не вовк — акула...

Два поспіль вечори були віддані «Оповіданням Шукшина». У цій виставі, яку справедливо можна назвати антиподом «Метода Гренхольма», душа людська — на перших позиціях. Як розповіли актори, для постановки цього спектаклю вони спеціально їздили в село Сростки, де народився Шукшин. І привезли звідти не лише енергетику майбутнього спектаклю, а й ідею щодо його оформлення. Довжелезна лава на помості з дощок, на заднику — щити з фотографіями соняшникового поля, сучасних мешканців Сростків, тамтешніх пейзажів. Сценографічний мінімум тут має особливе призначення: залишити максимум простору для думки літературного твору і блискучих акторських робіт. Репетируючи спектакль, режисер Алвіс Херманіс зізнався, що відчуває себе музикантом, якому дали пограти на скрипках Страдіварі і Гварнері. І актори це порівняння душевно відпрацьовують у кожній виставі. Головні ролі майже в усіх десяти оповіданнях виконують Євген Миронов і Чулпан Хаматова. Дивитися на перевтілення Євгена Миронова — інтелігент–самоучка Андрій, що на приховані від дружини гроші купив мікроскоп, гармоніст дід Ганя, тракторист Сергій, який, не послухавши товаришів, придбав своїй дружині чоботи аж за 65 рублів, балагур Микола Паратов, демагог Глєб Капустін... — одне задоволення. Жодних повторів, жодної схожої інтонації, всі образи досконалі до мікропаузи в репліці. Миронов навіть матюкається на сцені так, що розумієш: без цього слова саме в цьому місці вистава б не відбулася. А Чулпан Хаматова! Якщо вам хтось скаже, що це яскраво виражена трагедійна актриса, і на доказ своїх слів додасть «Ах, які в неї очі!» — не вірте. Точніше, вірте, але не до кінця. Бо ця людина точно не бачила Чулпан Хаматову в комедійних ролях вистави «Оповідання Шукшина».

«На десерт» Театр Націй подавав спектакль «Листи до Феліції», який поставив пітерський режисер Кирило Сбітнєв. Три актриси розповіли історію про кохання Франца Кафки та Феліції Бауер. І принагідно нагадали, що Театр Націй старанно дотримується свого неофіційного девізу «Молодим завжди у нас дорога!»: у результаті його репертуар виглядає не лише привабливо за рахунок зірок першої величини, зайнятих у виставах, а й збалансовано.