Це одне з 12 найбiльших християнських свят. «Сьогоднi початок Божого благоволiння i проповiдь про спасiння людей. У Божому храмi велична Дiва являється i про Христа всiм провiщає, i ми до Неї голосно взиваємо: радуйся, здiйснення Дворцевого провидiння», — мовиться у церковному тропарi свята. Історiя його така: праведнi Йоаким i Анна довго не мали дiтей. Молячись про потомство, вони пообiцяли Боговi, що коли в них народиться дитя, вiддадуть його на службу до Єрусалимського храму. У них народилася дочка Марiя. І коли їй випонилося три роки, батьки привели її з Назарету до Єрусалима i вiддали пiд опiку первосвящениковi Захарiї — майбутньому батьковi Івана Предтечi. На думку богословiв, вiк Богородицi в цьому переказi свiдчить, що духовна зрiлiсть помiтно вiдрiзняється вiд фiзичної, i «те, що втаєне вiд мудрих свiту, може бути вiдкрите дiтям». При храмi дiвчинку виховували до повнолiття. В апокрифах розповiдається, що там вона ткала завiсу для Святая Святих, одержуючи поживу вiд ангела.
Про свято введення у християнських хронiках згадується з V столiття. Утiм поки воно поширилося на Сходi, минуло кiлька столiть. На Заходi цей празник прийняли аж наприкiнцi XIV столiття. На iконах, присвячених введенню, зображують маленьку Марiю перед трьома сходинками храму, та процесiю дiвчат зi свiчками.