Ще свічка наша не згоріла...

Біля виходу з метро «Арсенальна» збираються люди: в руках — синьо–жовті прапори із чорними жалобними стрічками, колоски, у декого — свічки. Жодної партійної символіки — представники політичних сил, які прийшли вшанувати пам’ять жертв Голодомору–геноциду 1932—33 років, дотрималися обіцянки. Спершу волонтери, які «самоорганізовували» акцію, планували створити від «Арсенальної» до Меморіалу пам’яті жертв Голодомору ланцюг. Але не склалося — початок панахиди біля «свічки» меморіалу перенесли на півгодини раніше, і більшість людей, які планували взяти участь у ланцюгу, побігли одразу туди. З цієї ж причини не надто велелюдною вийшла й жалобна хода.

«Ой божечки, я ж нічого не маю — ні свічки, ні пшенички», — бідкається літня жіночка в елегантному капелюшку. «За свічки не переймайтеся — там роздаватимуть», — заспокоюють її знаючі люди. А пшеничка — ось вона: неподалік «Арсенальної» підприємливий дядечко продає колоски. Три житніх і три пшеничних разом із восковою свічечкою на додачу — 5 гривень. Товар розлітається вмить. «А што ето у вас за талісманчікі?» — зацікавлено зупиняється ще одна пані. «Це в нас сьогодні день такий дуже важливий — пам’ять Голодомору, — пояснює продавець. — Ви, мабуть, приїхали звідкись, що не знаєте?» Жінка, замислившись, відходить.

Тим часом жалобна хода у досить швидкому темпі прямує до Меморіалу, під яким уже зібралося близько тисячі людей. По дорозі до колони долучається кілька «необізнаних» перехожих — після того, як їм пояснили, що до чого, люди й собі вирішують поставити свічечку за упокій загиблих жертв геноциду. Хоча так реагують далеко не всі: гурток дівчат років 14—15 окидає жалобну ходу скептичними поглядами. «Опять протестуют. Как вспомню, что творілось на Майданє — ужас! Я тогда так боялась, штоб война нє началась!» — бідкається одна з юнок. На відміну від минулого року, коли в усіх школах з ініціативи Президента Ющенка проводили урок Пам’яті, цієї осені школярам про річницю Голодомору не розповідали і на хвилину мовчання не збирали.

Під Меморіалом панахиду за загиблими разом служать патріарх Філарет (УПЦ КП), кардинал Любомир Гузар (УГКЦ), представники УАПЦ, римо–католицької, протестантських церков. Предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира немає — він відспівав жертв Голоду–33 ще зранку, разом із чинним Президентом Віктором Януковичем. На спільну панахиду також прийшли Президенти — перший очільник незалежної України Леонід Кравчук та третій глава держави Віктор Ющенко. Неподалік, схиливши голову, стоїть екс–прем’єр–міністр Юлія Тимошенко. Юлія Володимирівна 27 листопада відзначала день народження, але з родиною у Дніпропетровську посиділа за столом недовго — прилетіла зумисне на жалобні заходи.

Після панахиди слово беруть Президенти Ющенко та Кравчук. Співкоординатор Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодоморів академік Ігор Юхновський, укотре навівши лише дещицю прикладів на доказ того, що Голодомор був саме геноцидом українського народу, із сумом констатує: «Хотілося б, щоб сьогодні тут стояли не два, а чотири Президенти...» Свідок Голодомору Володимир Ткачук розповідає страшні спогади про те, як фактично на його очах голодні сусіди з’їли чужу дитину.

По завершенні жалобних заходів іще довго не змовкає меморіальний дзвін, у який може вдарити кожен, хто прийшов віддати шану жертвам Голоду. Скромно підходить зі свічкою Юрій Єхануров, перехрестившись, схиляють коліна Оксана Білозір та Володимир Стретович, представники численних політичних партій, дипломатичних місій (Франції, Грузії, Німеччини, Канади, США, Нігерії тощо). Свічки палають не лише біля самого Меморіалу, а й далеко на схилах під ним — люди йдуть і йдуть, залишаючи вогники, здається, ген–ген аж до Дніпра... І, попри пронизливий вітер, який проймає до кісток, багато хто не розходиться до пізнього вечора. Свічки горіли майже цілу ніч...

АНТУРАЖ

На відміну від попередніх («ющенківських») років, закликів запалити свічку у вікні по телебаченню цього року не лунало, не кажучи вже про оголошення загальнонаціональної хвилини мовчання. Та що там — більшість телеканалів навіть не завдали собі клопоту виставити поряд зі своїм логотипом відповідний траурний символ. Серед них і Перший Національний, який День Перемоги після приходу «регіональної» влади почав святкувати ще за місяць, вивісивши у відповідному кутику екрана георгіївську стрічку, «1+1», ICTV, «Інтер», СТБ, ТРК «Україна», НТН, «Тоніс», К–1, «ТЕТ». «5–й канал» змінив синій колір логотипу на чорний. І лише музичні телеканали М–1 та ОТV й канали «Глас» та КРТ виставили запалені свічки, колоски або символічний хрест.

Свічки у вікнах українці виставляли за власною ініціативою (на противагу до минулих років, коли акцію «Запали свічу» оголошували на загальнодержавному рівні). Можливо, їх було дещо менше, ніж раніше, коли в багатьох будинках свічки безкоштовно роздавали ЖЕКи. Але вони були.