Валентин Наливайченко: В Україні відбувся Нюрнберг–2

У 2009 році СБУ, якою на той час керував Валентин Наливайченко, здійснила колосальну працю — розслідування і доведення до суду кримінальної справи за фактом організованого більшовиками геноциду. Було розсекречено тисячі архівних документів 1930–х років, слідчі групи працювали в усіх областях держави. Нині праця, на позір, завмерла. Щоб з’ясувати, чи це справді так, «УМ» звернулася з питаннями до екс–голови СБУ.

— Валентине Олександровичу, чи працюйте й далі задля остаточного визнання Голодомору–геноциду у світі?

— Хочу підкреслити: остаточне визнання Голодомору 1932—33 років геноцидом відбулося і в Україні, і у світі. З точки зору і міжнародного, і національного права. Оскільки і Міжнародна конвенція про запобігання злочину геноциду 1948 року, і Конвенція ООН про незастосування строків давності щодо злочинів проти людяності 1968 року тепер повністю дотримані Україною. 13 січня 2010 року, в день прийняття рішення Київського апеляційного суду у справі за фактом Голодомору–геноциду, відбувся Нюрнберг–2. А відтак, я вважаю, вперше була визнана злочинною організація комуністів на чолі зі Сталіним–Джугашвілі, Молотовим–Скрябіним, Косіором, Постишевим, Чубарем і Хатаєвичем... Вина їх в організації убивства голодом мирного населення доведена судом. Більше того, суд не застосував щодо них реабілітаційну статтю. Тобто вони, навіть у зв’язку зі смертю, не можуть бути реабілітовані.

— А як світ сприйняв цей вирок?

— Із повною повагою і з засвідченням того, що Україна виконала міжнародні зобов’язання на своїй території. Остання субота листопада тепер вшановується у багатьох країнах світу як День пам’яті жертв Голодомору–геноциду 1932—33 років. До речі, важливими є висновки двох незалежних експертиз — історико–правової та науково–демографічної, що долучені до рішення суду і нині опубліковані. Вони, згідно з міжнародним законодавством, доводять факт геноциду також. Думаю, на часі зараз новому уряду вжити всіх заходів, щоб ці документи, експертні й наукові висновки були перекладені мовами Ради безпеки ООН — а це, нагадую, шість мов — і розповсюджені в Організації Об’єднаних Націй, у парламентській асамблеї Ради Європи та в інших міжнародних структурах.

— Але ж помітно, що цей уряд не готовий, м’яко кажучи, зробити такі кроки...

— Саме тому ми вимагаємо у нього не зупинятися й далі виконувати міжнародні зобов’язання України як держави. А це стосується і притягнення до відповідальності організаторів і виконавців злочину геноциду. Чому ми говоримо про Нюрнберг–2? Бо після процесу над нацистськими злочинцями у Нюрнбергу кожна держава взяла на себе зобов’язання розшукувати до останнього — всіх, хто чинив військові злочини, хто вбивав людей. Це стосується тепер і винних у геноциді в Україні. Адже був не лише штучно організований голод. А й оточення військовими загонами сотень, тисяч поселень. Були заборони на продаж залізничних квитків. Були масові захоронення і вивезення у невідомому напрямку напівживих людей, без встановлення імен і прізвищ загиблих. І це тисячі, тисячі людей. Були в 1932—1933 роках депортації. І найголовніше, про що чомусь забувають політики, а це доведено документами — діяли концтабори! Із 1932 року в концтабори направляли людей, які, перебуваючи на відповідальних посадах у керівництві різних рівнів, відмовлялися виконувати злочинні накази й інструкції отих організаторів, про яких ми згадували. Це все складові великого злочину проти людяності, скоєного на території нашої дер­жави.

Я вважаю, що далі Україна, згідно з міжнародним правом, має розшукувати комуністичних злочинців так, як досі у світі розшукують злочинців нацистських. Розслідувати: хто утримував оті концтабори, чи є ще в живих оті наглядачі, які катували, добивали–розстрілювали там людей.

— Яким чином ви плануєте вимагати цього в нинішнього уряду?

— Політичними засобами. Якщо сьогоднішній уряд і правоохоронні органи не беруть цього до уваги і не планують виконувати — ми беремо на себе зобов’язання, повернувшись у владу, завершити цю роботу.

— Чи може вже сьогодні провадитися така робота?

— Вона має провадитися. Інститут національної пам’яті має допомагати таким організаціям як «Меморіал» — в організації виставок, видань, у незалежних дослідженнях...

— Але ж цей інститут, очолений членом компартії, тепер має зовсім інші пріоритети...

— Але це орган виконавчої влади, він існує на державний бюджет. Саме цей інститут зобов’язаний виконувати рішення українського суду. Тобто продовжувати працю зі встановлення місць масових поховань, концтаборів, імен злочинців. І, найголовніше, розробити положення про компенсацію жертвам Голодомору. Ми вважаємо, що необхідно невідкладно започаткувати програму «Діти Голодомору» — так, як свого часу «Діти війни» (на жаль, новий уряд перестав фінансувати цю соціальну програму). У матеріалах кримінальної справи є документи, розсекречені СБУ, що свідчать, що тільки в Харкові, тільки в липні 1933 року, тільки в міських притулках 18 тисяч дітей загинуло від голоду. За день до притулків тодішньої столиці УРСР потрапляло до 600 дiтей, виснажених, на межі смерті... Дуже мало людей залишилося, які пережили Великий голод. І вони мають повне право на отримання компенсацій.

— Очевидно, «діти дітей» Голодомору також не зовсім здорові і психологічно, і фізично. Чи планує «Наша Україна» ініціювання ще якихось медичних, освітніх, соціальних проектів задля подолання наслідків геноциду в українському суспільстві?

— Безумовно. Зокрема, медичний догляд. Має бути відновлено справедливість і щодо загиблих, і щодо живих.

— Якою є взаємодія у цьогорічних пам’ятних заходах між партійними активістами і людьми «не з партії», тобто широким загалом?

— Це не є партійною діяльністю, дякувати Богові. Саме громадські організації є ініціаторами пам’ятних заходів. Але як політична організація, ми вимагаємо, щоб позицію громадськості враховувала влада. Щоб в урядових рішеннях, бюджетних резолюціях реалізовували вимоги людей.

— Які заходи заплановано до Дня пам’яті в суботу?

— На 14.30 Громадський оргкомітет запрошує людей до Національного меморіалу в Києві та до пам’ятних хрестів у містах і селах різних областей. Будуть поминальні молебні, до яких запрошено представникiв усіх християнських церков. О 16.00, за традицією, запалимо свічки. Вони є світлом і пам’яті, і надії на майбутнє. Ми тому й обстоюємо правду про невинно убієнних, щоб ні на Сході, ні на Заході ніколи більше в нас не забирали хліб і майно. Таким чином ми обстоюємо право кожного українця бути господарем.